розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 04 липня 2011 року засуджено:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11 жовтня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 04 лютого 2011 року приблизно о 1:00 поблизу будинку № 24/151 по вул. Інтернаціональній у м. Євпаторії з метою вчинення грабежу напали на ОСОБА_8 і ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_8 кілька ударів по голові та тулубу і відкрито заволоділи його мобільним телефоном вартістю 1140 грн та грошима в сумі 40 грн, а ОСОБА_5, завдавши потерпілому ОСОБА_9 кілька ударів по голові та тулубу, заволодів пачкою сигарет та сірниками, а також грошима у сумі 15 грн. Після цього ОСОБА_7 і ОСОБА_6 відкрито заволоділи двома пляшками пива, які обронили при падінні потерпілі.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд внаслідок невідповідності ухвали суду вимогам ст. 377 КПК України, оскільки дана ухвала не містить мотивів на спростування усіх доводів прокурора стосовно м'якості призначеного засудженим покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав скаргу, засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено, зокрема, суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, та докладні мотиви прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора та винесенні судового рішення дотримався зазначених вимог закону.

Так прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду, подав апеляцію, в якій просив скасувати вирок та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання, пов'язані із реальним позбавленням волі. При цьому прокурор наводив доводи, аналогічні доводам касаційної скарги.

Розглядаючи кримінальну справу суд апеляційної інстанції повно дослідив усі доводи апеляції прокурора, дані про осіб засуджених, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про відповідність призначеного місцевим судом покарання вимогам ст.ст. 65, 75 КК України. Докладні мотиви прийнятого рішення викладені в ухвалі суду із дотриманням вимог кримінально - процесуального закону.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.

Твердження у касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та даним про їх особу внаслідок м'якості є безпідставними.

Як встановлено судом, засуджені вчинили тяжкий злочин, однак характеризуються позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися. Обставинами, що пом'якшують покарання, є щире каяття засуджених, явка з повинною, добровільне та повне відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Приймаючи рішення про можливість виправлення засуджених без реального відбування ними покарання, суд врахував також їх молодий вік та думку потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 волі.

За сукупності зазначених обставин, ураховуючи принцип індивідуалізації покарання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про можливість виправлення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 без реального відбування ними покарання за умови виконання покладених на них обов'язків, визначених ст. 76 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - без зміни.