розглянувши 12 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2011 року, постановлених за результатами розгляду скарги генерального директора ТОВ «Цунамі» Корнелюк Н.В. на постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і про порушення кримінальної справи від 22 червня 2011 року, винесену першим заступником прокурора м. Луцька щодо службових осіб ТОВ «Цунамі» за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358 КК,

Вказаною постановою місцевого суду, залишеною без зміни апеляційним судом, задоволено скаргу генерального директора ТОВ «Цунамі» Корнелюк Н.В. і скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і про порушення кримінальної справи від 22 червня 2011 року.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи своє прохання, прокурор посилається на неправильне застосування місцевим судом положень Податкового кодексу (далі - ПК) і неврахування пояснень фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких убачалося підроблення службовими особами ТОВ «Цунамі» документів від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, представника скаржника, який просив скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали у скарзі, обговоривши викладені у ній доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 236-8 КПК суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен лише перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються ним при вирішенні справи по суті, та давати оцінку всебічності, повноті й об'єктивності проведення досудового слідства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК приводами та підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, приводами та підставами для її порушення стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставами - матеріали, отримані під час проведення перевірки, зокрема акт перевірки від 18 травня 2010 року № 2862/22-29/31572226, висновок ревізора-інспектора Луцької ОДПІ Кривицької І.Ю. та пояснення фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відсутність фінансово-господарських відносин із ТОВ «Цунамі».

Місцевий суд вважав, що оскарження цим товариством податкових рішень-повідомлень, які випливали зі згаданого акта перевірки, і рішення цивільних судів стосовно цього на користь скаржника є перешкодою для порушення кримінальної справи.

Проте з такою правовою позицію суду погодитися не можна, оскільки вона суперечить чинному законодавству, не відповідає змісту постанови прокурора і матеріалам, які стали підставою до порушення справи.

Так, із постанови прокурора про порушення справи і вказаних матеріалів убачається, що підставами до порушення справи були не тільки акт перевірки від 18 травня 2010 року № 2862/22-29/31572226 та висновок ревізора-інспектора Луцької ОДПІ Кривицької І.Ю., а й пояснення ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Отже, прокурор у згаданій постанові вказав необхідні приводи і підстави до порушення кримінальної справи. Тобто під час цієї процесуальної дії він дотримався вимог ст. 94 КПК.

За ст. 56.22 ПК оскарження податкового повідомлення-рішення може бути перешкодою лише для пред'явлення обвинувачення, а не для порушення справи, і лише у випадку, коли додатково не зібрано інших доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Це положення закону залишилося поза увагою суду, що призвело до неправильного вирішення справи по скарзі.

Що стосується рішень цивільних судів про скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ, то оцінку їм належить дати у сукупності з іншими зібраними доказами під час досудового розслідування справи.

Крім того, місцевий суд вдався до оцінки фактичних обставин матеріалів скарги і визначив їх доказове значення, чого не мав права робити на стадії прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Так, суд вважав недостатніми для порушення справи пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і зажадав їх перевірки. Між тим, це має робитися під час досудового розслідування справи і не стосується перевірки приводів і підстав для порушення справи.

Таким чином, суд першої інстанції, скасовуючи вказану постанову, дійшов передчасного висновку про те, що з представлених документів не вбачається достатніх підстав до порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358 КК.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. А оскільки апеляційний суд при перегляді справи не усунув зазначених порушень, то скасуванню підлягає і його ухвала, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно, дотримуючись вимог ст. 236-8 КПК, розглянути скаргу і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2011 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.