розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013270080000385, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 січня 2014 року вищезазначений вирок суду змінено. Пом'якшено ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. В решті вирок суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилається на невідповідність призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок м'якості. Вважає, що колегією суддів апеляційного суду належним чином не взяті до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та кількість нанесення потерпілому ножових поранень, які спрямовані в життєво важливі органи. Крім того, вказує на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) яким передбачено, що із врахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу, слід призначити більш суворе покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва та алкоголізму, у зв'язку з чим застосування ст. 69 КК України є неприпустимим.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 17 серпня 2013 року приблизно о 18 год. 30 хв., знаходячись у своєму житловому будинку АДРЕСА_1, під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2, на ґрунті виниклої суперечки, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, кухонним ножем нанесла п'ять проникаючих поранень в область грудної клітини ОСОБА_2, чим спричинила останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 54 екс-Г від 18 серпня 2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та правильність кваліфікації її дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даним про її особу внаслідок м'якості та безпідставного застосування ст. 69 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 69 цього ж Кодексу за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Змінюючи вирок районного суду та пом'якшуючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженою кримінального правопорушення, обставини його скоєння, дані про її особу, обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття і активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, а також надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення правопорушення.

При цьому, суд врахував вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, а також в якості обставини, яка обтяжує покарання, визнав скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння та прийшов до висновку, що в даному випадку досягнення мети покарання та виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, і не знайшов підстав для застосування ст. 75 КК України.

Поряд з цим, апеляційним судом врахована неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_2, співмешканця ОСОБА_1, який зловживав спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, постійно застосовував до останньої фізичне насильство, і який перший наніс засудженій удар.

Наведені вище дані про особу ОСОБА_1, наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дали апеляційному суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість пом'якшення призначеного районним судом їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та визначити нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією даної статті КК України (2341-14) у виді двох років позбавлення волі.

Твердження прокурора про неприпустимим застосування ст. 69 КК України у відношенні до ОСОБА_1, з огляду на роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) яким передбачено, що із врахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу, слід призначити більш суворе покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва та алкоголізму, спростовуються вищенаведеними обставинами справи, так як беручи до уваги роз'яснення цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що і було враховано судом апеляційної інстанції.

Призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Вважати його невиправдано м'яким, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів підстав не знаходить.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.