Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула 12 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_4 - 1546 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 грн - моральної; на користь ОСОБА_5 - 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалено рішення про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 05 жовтня 2007 року приблизно о 21:30 на березі Дніпра поблизу м. Берислава в районі дач, грубо порушуючи громадський порядок із хуліганських спонукань, безпричинно, умисно та з особливою зухвалістю здійснив два постріли з мисливської рушниці ТОЗ-34 РП 12-го калібру по автомобілю марки ВАЗ-21013 (реєстраційний № НОМЕР_1), у якому знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заподіявши їм легких тілесних ушкоджень, а також пошкодив автомобіль на суму 470 грн.

У касаційній скарзі з урахуванням змін та доповнень до неї захисник ОСОБА_1 просив вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на нове розслідування. При цьому стверджував, що під час розслідування та розгляду справи було істотно порушено кримінально-процесуальний закон, зокрема право засудженого на захист, оскільки працівники міліції під час досудового слідства застосували до ОСОБА_2 фізичний та психологічний тиск, докази у справі не мають стосунку до обвинувачення ОСОБА_2, встановлені фактичні обставини не відповідають зібраним у справі доказам, кваліфікація злочину потребує уточнення, а призначене засудженому покарання є занадто суворим.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 фактично на тих же підставах також просила вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на нове розслідування. Крім того, захисник стверджувала, що орган досудового слідства не виконав усіх вказівок, зазначених у попередньому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 на підтримання касаційних скарг, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 296 КК злочину суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви згідно зі ст. 334 КПК.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку: сукупність показань потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; дані, отримані під час відтворень обстановки та обставин події; висновки судово-медичних, судово-балістичної експертиз; показання експерта-баліста, які в переважній більшості у деталях узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2 як підозрюваного, в яких він визнав свою вину у вчиненому і докладно розповів про обставини та мотиви своїх дій. Такі ж показання він дав і під час відтворення обстановки і обставин подій.

При цьому у вироку дано належну оцінку деяким розбіжностям в описі подій з боку ОСОБА_2 порівняно з іншими доказами, не визнаними істотними.

Обґрунтовано звернув суд увагу й на те, що, відмовляючись згодом на досудовому слідстві від дачі показань за пред'явленим обвинуваченням, ОСОБА_2 тем не менш визнав вину частково.

Навіть під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_2 не заперечував того факту, що 05 жовтня 2007 року дійсно у тому місці, де було обстріляно автомобіль із ОСОБА_4 і ОСОБА_5, він із братом поставив у Дніпрі риболовну сітку, пішов із цього місця після дзвінка з насосної станції про рух у їх бік автомобіля рибінспекції.

За показаннями потерпілих ОСОБА_2 з братом і раніше ставили у тому ж місці таку сітку, яку за два тижні до події вони у них вилучали, тому вони зразу запідозрили їх у здійсненні пострілів, а ОСОБА_4 ще й упізнав ОСОБА_2 до цього.

Суд обґрунтовано взяв до уваги і показання свідка ОСОБА_11, який брав участь у дослідчій перевірці за фактом хуліганства щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про те, що після вилучення у ОСОБА_2 мисливської рушниці (12-го калібру, як і вилучені з місця пригоди частини куль), останній сам розповів про здійснення пострілів особисто і зазначив, що його брат до злочину не причетний.

Суд ретельно перевірив, чи були дотримані процесуальні права засудженого під час досудового розслідування справи, і навів у вироку мотивований висновок про відсутність порушень закону у цій частині.

Ці доводи, а також доводи про неповноту й необ'єктивність судового розгляду, порушення процесуального і матеріального права, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, за апеляцією захисника ОСОБА_3 ретельно перевірив апеляційний суд і на їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК в ухвалі навів відповідні аргументи. Дати іншу оцінку доказам, про що фактично просять захисники у касаційних скаргах, а також скасувати судові рішення у справі у зв'язку з однобічністю і неповнотою судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи касаційний суд згідно з чинним законодавством не вправі.

Кваліфікація діяння засудженого за ч. 4 ст. 296 КК є правильною, адже за показаннями ОСОБА_2, покладеними в основу вироку, останній здійснив постріли у бік автомобіля, де знаходилися ОСОБА_4 і ОСОБА_5, щоб їх налякати, а не у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Тобто у засудженого був хуліганський мотив дій.

Покарання засудженому ОСОБА_2, призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та його особі. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і визначеним майже у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 296 КК.

Таким чином, порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягли за собою скасування судових рішень у справі, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не убачає.

А тому касаційні скарги не можуть бути задоволені.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.