головуючого Франтовської Т.І., суддів: при секретарі за участю прокурора захисника засуджених Тельнікової І.Г., Літвінова Є.В., Гладкіх Л.М., Парусова А.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянула в судовому засіданні 3 квітня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120120130020000251 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

Вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 квітня 2013 року засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму, за ч. 3 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму, за ч. 3 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині призначеного засудженим додаткового покарання у виді конфіскації майна скасовано. Постановлено вважати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засудженими за ч. 3 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та правильність кваліфікації їх дій, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, а саме в частині скасування апеляційним судом додаткового покарання засудженим у виді конфіскації майна. Просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, та призначити новий апеляційний розгляд кримінального провадження щодо засуджених.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6. в інтересах засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку та ухвали суду апеляційної інстанції, та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України, так як відсутні достатні докази для підтвердження винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді, та вичерпані всі можливості їх отримання. При цьому посилається на те, що докази на які послався суд у своєму вироку є недопустимим, оскільки вони здобуті з порушенням кримінального закону, а саме: протокол огляду предметів від 10.12.2012 року; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 10.12.2012 року; протокол огляду місця події від 10.12.2012 року автомобіля " Джилі-Емград" держномер НОМЕР_1; протокол затримання ОСОБА_8; висновки технічної експертизи. Гроші, які вилучалися у ОСОБА_8 в сумі 54.000 доларів США в порушення вимог кримінального процесуального закону не були оглянуті, не були повно описані, сфотографовані, пакет не був підписаний особою у якої вилучалися гроші, вилучені гроші не були ідентифіковані. Вважає також, що аудіо та відео записи контроля за вчиненням злочину також вчинені з порушенням ст. 104, 105 КПК; протокол про результати контролю за вчиненням злочину направлений був прокурору з порушенням строку, в матеріалах справи відсутня постанова прокурора від 06.12.2012 року про проведення контролю за вчиненням злочину. Також захисник звертає увагу на невідповідність у точному часі щохвилинно перебігу подій зафіксованих на аудіо та відео записах та протоколах вчинених слідчих дій. Покази свідків слово в слово переписані з протоколів їх допиту на досудовому слідстві.

Згідно з вироком суду, влітку 2012 року, точні дата і час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, вступила зі своєю бабусею - ОСОБА_8 в злочинну змову, спрямовану на отримання матеріальної вигоди та разом прийняли рішення про необхідність здійснення продажу немовля, якого ОСОБА_7 на початку грудня 2012 року мала народити.

З метою здійснення даного злочину, ОСОБА_8 звернулась до ОСОБА_9 з проханням знайти покупця для новонародженої дитини, яку мала народити її онука - ОСОБА_7

На початку вересня 2012 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1, зустрілися з ОСОБА_9 та потенційним покупцем новонародженої дитини - ОСОБА_10 та повідомили останньому, що ОСОБА_7 на початку грудня 2012 року має народити дитину і вони мають намір на продаж цієї дитини. В ході зустрічі ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 досягли попередньої домовленості про здійснення купівлі-продажу дитини та визначили, що ціна дитини складатиме 43 000 Євро.

ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, знаходячись у "Пологовому будинку жіночої консультації", розташованому по пр-ту Айвазовського, 51 у м. Феодосія, АР Крим, народила немовля жіночої статі та знаходилась там до 10 грудня 2012 року.

10 грудня 2012 року, в період часу з 15 год. до 15 год. 15 хв., після виписки із пологового будинку з немовлям, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, знаходячись в салоні автомобіля марки "GELLY", д.н.з. НОМЕР_1, неподалік від зазначеного пологового будинку, діючи умисно та реалізуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на незаконний продаж новонародженої дитини, продали ОСОБА_10 дитину жіночої статі за 54 000 доларів США.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги захисника та підтримав свою касаційну скаргу, думку захисника ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_7, які підтримали свою касаційну скаргу, та просили пом'якшити покарання, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, а касаційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Суд належним чином проаналізував наявні докази на підтвердження винності засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, тобто торгівлі людьми, вчинене за попередньою змовою групою осіб, щодо малолітньої, й з дотриманням вимог ст. 374 КПК, належно обґрунтував свої висновки у вироку та відповідно до них кваліфікував злочинні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ґрунтується на сукупності доказів, досліджених в судовому засіданні й детально викладених у вироку, а саме показах ОСОБА_8, ОСОБА_7, показах свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, свідків, щодо яких застосовані заходи безпеки, під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10, та ОСОБА_24,а також письмових доказах.

Доводи викладені у касаційній скарзі захисника про те що докази, а саме протоколи слідчих дій, у справі є недопустими, оскільки отримані з порушення норм кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу, оскільки вказані в касаційні скарзі протоколи складені відповідно до вимог закону та відображують проведену слідчу дію.

Так, з протоколу огляду предметів від 10.12.2012 року вбачається, що були оглянуті банкноти номіналом по 100 доларів США на загальну суму 54000 доларів США та перечисленні серії і роки випуску вказаних купюр, а також зроблені фотокопії цих купюр; з протоколу про результати контролю за вчинення злочину від 10.12.2012 року вбачається, що використовувався відео реєстратор DVR - 500 і диктофон "Скіф"; з протоколу огляду місця події від 10.12.2012 року, вбачається, що був оглянутий автомобіль "Джилі Емгранд" у присутності понятих; протокол затримання ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення від 10.12.2012 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_8 були вилучені грошові кошти в сумі 54 000 Доларів США, а також мобільний телефон "Нокія 1100" і "LG". Данні обставини в судовому засіданні підтвердили і свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19, що у ОСОБА_8 при її затриманні були вилучені грошові кошти в сумі 54 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, щодо яких остання пояснила, отримала гроші за продаж дитини своєї онуки. Вилучені грошові кошти були поміщені до полімерного пакету і опечатані. Вказані обставини узгоджуються з протоколом огляду грошових коштів, які були вручені ОСОБА_10 та висновком судово-технічної експертизи, згідно якому грошові кошти в сумі 54 000 доларів США надійшли на дослідження в упакованому та опечатаному вигляді, без пошкодження цілісної упаковки, що забезпечувала схоронність об'єктів дослідження, при цьому номери та серії банкнот, які зазначені у висновку відповідають номерам і серіям банкнот, які зафіксовані у протоколі огляду від 10.12.2012 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість та законність вироку на допустимих доказах, яким судом дана належна оцінка.

Доводи захисника в частині недопустимості як доказу дисків аудіо та відеозаписів контролю за скоєнням злочину були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанції, та визнані такими що не заслуговують на увагу. При цьому суд вказав, що на запису не вбачається обставин, які могли виправдати засуджених і навпаки вбачаються незаперечні факти, які свідчать про скоєння тяжкого злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки згідно відеозапису ОСОБА_10 перебуваючи в машині ОСОБА_20 передав пакет з грішми ОСОБА_8 при цьому сказавши, що передає гроші у доларах США, так як не зміг поміняти на Євро, після чого ОСОБА_8 гроші перерахувала та поклала у сумку, після чого передала дитину ОСОБА_10

Доводи скарги про ідентичність показів свідків на досудовому слідстві та у вироку суду не є істотними порушенням норм КПК (4651-17) та не тягнуть за собою скасування вироку, тим більше, що покази які наявні у вироку відповідають тим показам, які свідки надавали під час судового слідства.

Крім того, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу невідповідність у точному часі щохвилини, точних датах у показах свідків, складених протоколах, оскільки ці обставини не перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, змінюючи вирок першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 додаткового покарання та таким чином пом'якшуючи його, виправив помилку допущену судом першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочину, обставини справи, дані про осіб засуджених, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та прийшов до висновку, про відсутність підстав для призначення винним додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, обираючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженими кримінального правопорушення, та формально перерахував обставини справи, та дані про особи засуджених. Разом з тим, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 раніше не судимі, характеризується позитивно, каються в скоєному, та з урахуванням відношення засуджених до скоєного, їх віку та вчинення ОСОБА_7 злочину в стані вагітності, що суд відніс до пом'якшуючих покарання обставин, колегія суддів за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину вважає можливим призначення засудженим більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 3 ст. 149 КК України, тим самим задовольнити касаційну скаргу захисника частково.

Крім того, колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі прокурора не наведено обставин, передбачених ст.ст. 412 - 414 КПК, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, що перешкодили б суду постановити законне та обґрунтоване рішення, тим більше, що суд з достатньою повнотою дослідив матеріали справи, та навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Крім того, оскільки санкція ч. 3 ст. 149 КК України, передбачає вид додаткового покарання у виді конфіскації майна, як альтернативний, а тому його призначення є правом суду, а не обов'язком.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення. Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задовольнити частково. Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити: на підставі ст. 69 КК України засудженим пом'якшити покарання. Вважати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засудженими кожну за ч. 3 ст. 149 КК України до п'яти років позбавлення волі.