Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула 12 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

в силу ст. 89 КК,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2892 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 4000 грн - моральної, а також 325 грн - на користь Компаніївської центральної районної лікарні.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 грудня 2008 року близько 16:00 на території свого домоволодіння по АДРЕСА_1 під час сварки, яка виникла на ґрунті неприязних стосунків, вдарив ОСОБА_3 ногою в живіт, заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено і на підставі ст. 69 КК пом'якшено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 121 КК до п'яти років.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації діяння засудженого, просив рішення місцевого суду й ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, безпідставністю його пом'якшення апеляційним судом шляхом застосування положень ст. 69 КК, навівши при цьому відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 121 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому та особі засудженого, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів з його боку.

Так, при призначенні засудженому покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості злочину, особу ОСОБА_1 (не судимий у силу ст. 89 КК, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом із тим, апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, обґрунтовано не погодився з висновком місцевого суду про відсутність у справі обставин, які пом'якшують покарання засудженого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Зокрема апеляційним судом встановлені такі пом'якшуючі покарання засудженого обставини, як: позитивна характеристика за місцем проживання і служби в армії, зайняття суспільно-корисною працею в індивідуальному фермерському господарстві, наявність на утриманні сім'ї та двох малолітніх синів, 2000 і 2003 років народження (а не неповнолітніх, як указано у вироку місцевого суду), повне відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, і витрат на лікування ОСОБА_3 (дійове каяття), що відповідає матеріалам справи.

Отже, апеляційний суд належним чином відповідно до вимог ст. 377 КПК обґрунтував рішення про пом'якшення засудженому покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК.

У свою чергу прокурор у касаційній скарзі фактично не спростував доводів апеляційного суду про наявність у справі декількох указаних в ухвалі обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1

Сама тяжкість злочину у цьому випадку не є достатньою підставою для визнання призначеного апеляційним судом засудженому покарання м'яким.

Тому з урахуванням викладеного касаційну скаргу прокурора не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.