розглянула 12 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Вказаним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 263 КК - на строк два роки;

- за ч. 1 ст. 309 КК - на строк один рік шість місяців;

- за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк три роки з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Цим же вироком

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Стягнуто із засуджених солідарно на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Вінницькій області 2166,24 грн у рахунок відшкодування судових витрат.

Справа в апеляційному порядку не переглядалася.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

Як установив суд, у 2009 році на смітнику у с. Флориному Бернадського району Вінницької області ОСОБА_1 незаконно придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу у власному господарстві по АДРЕСА_1 сім патронів, які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї, придатними для стрільби достатньою вражаючою здатністю. 19 березня 2011 року працівники міліції під час огляду у спальній кімнаті в дерев'яному серванті в домогосподарстві по АДРЕСА_1 ці боєприпаси виявили і вилучили.

Восени 2010 року ОСОБА_1 на сміттєзвалищі в тому ж селі незаконно придбав листя коноплі, зірвавши їх з дикорослої рослини, яке в подальшому висушив і, частково подрібнивши, зберігав у власному господарстві у цьому селі для власних потреб без мети збуту. За висновком експертів ОСОБА_1 виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - канабіс, загальною вагою 36,97 г у перерахунку на суху речовину.

19 березня 2011 року близько 14:00 ОСОБА_1 у цьому ж селі поруч зі своїм будинком незаконно збув ОСОБА_2 за 540 грн частину канабісу вагою 16,26г у перерахунку на суху речовину.

Цього ж дня близько 14:45 у м. Бершаді Вінницької області ОСОБА_2 на проїзній частині вул. 50-річчя Жовтня навпроти будинку № 44 намагався незаконно збути ОСОБА_3 цей наркотичний засіб за 1000 грн, але свій намір не довів до кінця з незалежних від нього причин, оскільки під час спроби передати наркотичний засіб був затриманий працівниками міліції.

Того ж дня близько 16:00 під час огляду домогосподарства ОСОБА_1 працівники міліції виявили та вилучили: в кухні житлового будинку - поліпропіленовий пакет із сухою подрібненою речовиною темно-зеленого кольору; у спальній кімнаті - два паперові згортки, в одному з яких знаходилася подрібнена суха речовина рослинного походження, в іншому - суха неподрібнена рослина темно-зеленого кольору, та один поліпропіленовий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження темно-зеленого кольору. За висновком експерта, речовина рослинного походження, яка знаходилась у двох паперових згортках та двох поліпропіленових пакетах, є канабісом, загальною вагою 21,21 г у перерахунку на суху речовину.

У касаційній скарзі прокурор просив вирок місцевого суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного засудженим покарання, про що навів відповідні доводи. Зокрема, прокурор стверджує, що зміст вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК і дії засуджених суд кваліфікував неправильно за обвинуваченням, визнаним доведеним, з огляду на визнання ними своєї вини.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку повинна, крім іншого, містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви злочину, а також мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Проте цих вимог суд не дотримався.

З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд, визнавши доведеним обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 органом досудового слідства за ч. 2 ст. 307 КК, кваліфікував їх дії таким чином:

ОСОБА_1 - як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів повторно особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК;

ОСОБА_2 - як незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів.

Між тим, як про це правильно зазначено у касаційній скарзі, обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за такими кваліфікуючими ознаками ч. 2 ст. 307 КК не пред'являлось (а. с. 174, 180).

Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон і істотно порушив вимоги кримінально-процесуального, адже не вказав у вироку мотивів зміни обвинувачення.

Крім того, суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального і тому, що неповно виклав у вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК, оскільки не зазначив, які саме бойові припаси останній незаконно придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу (не вказав калібр і до якої саме вогнепальної зброї) та безпідставно вказав інше місце їх придбання - Бернадський район (а. с. 273), ніж зазначено в постанові про притягнення як обвинуваченого.

За таких обставин вирок місцевого суду на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Що стосується касаційних доводів прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок м'якості і про неправильність звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання, то вони також є обґрунтованими.

Так, у вироку не наведено переконливих мотивів призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, згідно з положеннями ст. 69 КК; не зазначено, які саме обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Обов'язковою умовою застосування ст. 69 КК є наявність кількох обставини, що пом'якшують покарання.

Проте з матеріалів справи не вбачається цього стосовно ОСОБА_1, адже суд для подальшого призначення покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу безпідставно врахував у якості обставини, пом'якшуючої покарання засудженого, вчинення ним цього злочину вперше, при тому, що у вироку суд вважав доведеним вчинення ОСОБА_1 до цього двох злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК.

Крім того, у мотивувальній частині вироку суд вважав можливим призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 207, а не в ч. 2 ст. 307 КК (а. с. 276).

Призначаючи засудженим покарання за ч. 2 ст. 307 КК, суд лише формально послався на врахування ступеня тяжкості цього злочину (тяжкий), але фактично цього не зробив, а також без належних підстав зазначив про перебування на утриманні засуджених родичів, хоча зазначив у вироку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не працювали.

Також суд мотивував одними й тими самими обставинами призначення засудженому ОСОБА_2 покарання і звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, тоді як згідно з цією кримінально-правовою нормою належало зазначити, які саме додаткові позитивні дані про особу засудженого та інші обставини справи дають суду підстави стверджувати про можливість виправлення засудженого без відбування покарання

Тому, на думку колегії судів, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК цього Кодексу є таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості. На цих самих підставах засудженого ОСОБА_2 неправильно звільнено від відбуття покарання.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК.

Під час нового судового розгляду місцевому суду необхідно розглянути справу з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону. Якщо суд дійде висновку про доведеність пред'явленого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачення у тому ж обсязі, призначене ОСОБА_1 за вироком покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК і за сукупністю злочинів належить визнати м'яким, а звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК - неправильним.

Також під час нового розгляду справи питання щодо стягнення судових витрат із засуджених потрібно вирішити згідно зі ст. 93 КПК (не солідарно, а визначити конкретний розмір для кожного), а також вирішити долю речових доказів у порядку, передбаченому ст. 81 КПК.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.