розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 06 лютого 2011 року в період часу з 18:00 по 21:00 у стані алкогольного сп'яніння на території будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту з ОСОБА_7 завдав останньому два одиночні удари кулаком в обличчя, від яких потерпілий не втримувався на ногах та падав на тверду поверхню. У результаті зазначених дій ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень внаслідок істотного порушення судом вимог кримінально - процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання. Зазначає про порушення судом вимог ч. 3 ст. 299, 334 КПК України. Стверджує, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням. На ці порушення не звернув уваги суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково у частині м'якості призначеного засудженому покарання, а в іншій частині - не підтримав та вважав, що істотних порушень вимог кримінально -процесуального закону під час розгляду справи судом не допущено, пояснення захисника і засудженого, які заперечували проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, встановлені судом, перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та даним про його особу є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів.

Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно.

Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд урахував ту обставину, на яку посилається у касаційній скарзі прокурор, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, визнання засудженим своєї вини та критичне ставлення до скоєного, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, здійснення засудженим організації поховання потерпілого, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Твердження прокурора про необґрунтованість визнання обставиною, що пом'якшує покарання, здійснення ОСОБА_6 організації та сплати поховання, є необгрунтованими, оскільки засуджений проживав із сім'єю загиблого та спільно із нею провів поховання, що підтверджують свідки по справі (а.с. 131 - 133). Так само безпідставним є і посилання прокурора на відсутність такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 протягом усього досудового слідства та судового розгляду справи послідовно і повно пояснював конкретні обставини скоєного, давав докладні пояснення, а тому суд вірно врахував ці дані при призначенні засудженому покарання.

За сукупності зазначених обставин, ураховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування ним покарання, встановив максимальний іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України, та поклав на нього обов'язки, визначені у ч. 1 ст. 76 КК України.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України, та містить докладні мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.