розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на вирок військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 жовтня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово - Морських Сил від 11 лютого 2010 року.

Вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 09 жовтня 2008 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки.

Ухвалою військового апеляційного суду Військово - Морських Сил від 11 лютого 2010 року вирок місцевого суду скасовано, а справу закрито.

Як установив суд, ОСОБА_5, будучи працівником правоохоронного органу, якого було наділено повноваженнями по перевірці матеріалів стосовно громадянина Афганістану ОСОБА_6 (в подальшому ОСОБА_6), зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи суперечливі відомості у міграційних документах останнього, вирішив отримати від вказаної особи хабар. Реалізовуючи свій намір, ОСОБА_5 25 червня 2006 року на промисловому ринку «7-й кілометр» у м. Одесі запропонував ОСОБА_6 передати йому хабар у розмірі 3000 доларів США за невжиття заходів щодо внесення подання до уповноважених органів з приводу вилучення у ОСОБА_6 посвідчення на постійне проживання, позбавлення статусу біженця і його депортацію.

Наступного дня ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 у якості хабара 1000 доларів США, після чого останній був затриманий співробітниками управління внутрішньої безпеки СБУ.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень, закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, скасування окремої ухвали місцевого суду щодо його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 20 червня 2008 року та постанови про зміну йому запобіжного заходу від 04 серпня 2008 року. Зазначає, що його вина не доведена, судом неналежним чином досліджено усі докази по справі, порушено його право на захист, справу розглянуто судом упереджено. Стверджує про невиконання судом апеляційної інстанції вказівок касаційного суду, який направляв справу на новий апеляційний розгляд, та порушення судом вимог кримінально - процесуального закону. Крім того посилається на суворість покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально - процесуального закону.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор, засуджений та його захисник подали апеляції, в яких порушували питання про скасування вироку з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону.

Зокрема, в апеляціях засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9 стверджували про неповноту та однобічність досудового і судового слідства, упередженість суду при розгляді справи, порушення права на захист при винесенні постанов від 20 червня 2008 року відносно захисників та від 04 серпня 2008 року про зміну запобіжного заходу, зазначали, що обвинуваченому не було пред'явлено для ознайомлення разом із матеріалами кримінальної справи аудіо та відеозаписи слідчих дій. Крім того апелянти посилалися на необґрунтованість вироку суду, недопустимість доказів, покладених в основу вироку, а також зазначали, що за наявності суперечливих доказів суд у вироку не вказав чому бере до уваги одні докази та відхиляє інші. На обґрунтування своїх доводів апелянти посилалися на конкретні докази у справі.

Відхиляючи доводи апеляцій, суд зазначив, що винуватість засудженого підтверджується належними доказами, а порушень кримінально - процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи не встановлено. При цьому суд апеляційної інстанції жодним чином не спростував доводів апеляцій захисника і засудженого, що викладені вище.

Отже, суд апеляційної інстанції формально розглянув справу щодо ОСОБА_5, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих апеляцій, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Слід також зазначити, що ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 14 жовтня 2009 року було скасовано ухвалу військового апеляційного суду Військово - Морських Сил від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_5, а справу щодо нього направлено на новий апеляційний розгляд. Скасовуючи дану ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що вона не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не містить відповідей на усі доводи апеляцій.

Винесена судом апеляційної інстанції оскаржувана ухвала від 11 лютого 2010 року суперечить вимогам ст. 399 КПК України, оскільки в ній не виконано цих вказівок суду касаційної інстанції.

Крім того відповідно до ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені чинним кримінально - процесуальним законом, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. У резолютивній частині ухвали повинна бути зазначена конкретна норма закону, на підставі якої справу щодо особи закрито.

Всупереч наведеному, встановивши у мотивувальній частині ухвали, що вирок місцевого суду відносно ОСОБА_5 підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України і п. б ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, апеляційний суд у резолютивній частині ухвали не зазначив норми матеріального і процесуального права, на підставі яких вирок суду скасовано з закриттям провадження по справі. Ці порушення є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінально - процесуального закону, підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід усунути вищезазначене недоліки, ретельно дослідити всі доводи апеляцій, дати їм та висновкам суду першої інстанції відповідну оцінку, перевірити інші доводи, викладені у касаційній скарзі, прийняти обґрунтоване рішення та належним чином його мотивувати.