головуючого Міщенка С.М.,суддів Кульбаби В.М., Пойди М.Ф., Швеця В.А., Широян Т.А., розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2012 року заяву засудженого ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2012 року,

вироком Романівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засудженого: - за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків в державних установах та організаціях строком на 2 роки, без конфіскації майна;

за ч. 1 ст. 364 КК України на 3 місяці арешту;

за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 місяці арешту.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків в державних установах та організаціях строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього відповідних обов'язків.

Згідно зі ст. 54 КК України Зубара позбавлено 7 ранку державного службовця.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду першого заступника голови Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області і будучи депутатом Баранівської районної ради, тобто представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з жовтня 2007 року по 14 серпня 2009 року у декілька прийомів одержав від ОСОБА_7 хабар загальною сумою 88000 грн., тобто у великому розмірі, поєднаний з його вимаганням, а також вчинив зловживання владою та службовим становищем і повторно вчинив підроблення та використання завідомо підроблених документів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку.

Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року вирок Романівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 в частини призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким йому призначено покарання: за ч. 2 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків в державних установах та організаціях строком на 3 роки, без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 364 КК України 3 місяці арешту; за ч. 2 ст. 358 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 358 КК України 2 місяці арешту, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків в державних установах та організаціях строком на 3 роки, без конфіскації майна.

Згідно зі ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено 7 рангу державного службовця.

Після набрання вироком законної сили і його виконання заставу в сумі 17000 грн. постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_8

В порядку ч. 1 ст. 81 та статей 409, 411 КПК України Романівському районному суду доручено вирішити питання щодо цінностей, нажитих засудженим злочинним шляхом.

В решті цей вирок залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2012 року касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 30 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та вирок Романівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2011 року щодо нього в частині, яка залишена без зміни Апеляційним судом Житомирської області, - без зміни.

У своїй заяві ОСОБА_6 просить вирішити питання про допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали цього суду від 12 квітня 2012 року щодо нього до провадження Верховного Суду України та її скасування з направленням справи на новий касаційний розгляд. При цьому вказує, що мотивом звернення із заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права стосовно ч. 2 ст. 368 КК України, зокрема і щодо призначеного йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

При цьому ОСОБА_6 посилається на те, що суд касаційної інстанції повною мірою не врахував його щире каяття, сприяння у встановленні істини у справі, вчинення злочину вперше, виключно позитивну характеристику, хворобу на цукровий діабет та інші захворювання. Зазначає також про неврахування судом хворобу дружини, внаслідок якої вона потребує його допомоги та інші обставини.

Заслухавши доповідача, перевіривши заяву ОСОБА_6 та долучені до неї судові рішення, колегія суддів вважає, що заявнику слід відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, ОСОБА_6 просить допустити до перегляду Верховним Судом України кримінальну справу щодо нього з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону, не погоджуючись при цьому саме з призначенням йому апеляційним судом реального покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та необґрунтоване визнання цього покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень, крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності.

Оскільки в заяві ОСОБА_6 ставиться питання про невідповідність призначеного йому покарання вимогам статей 65 та 75 КК України, що не може бути підставою для допуску його справи до провадження Верховного Суду України в порядку, передбаченому Главою 32-1 Розділу четвертого КПК України (1001-05) , тому з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_6 та ухвала касаційного суду не можуть бути предметом перегляду Верховного Суду України.