Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.

суддів: Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,

за участю прокурорів: Сингаївської А.О., Волошина Р.Ф.,

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників : ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні 7 червня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року.

Вказаною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, визнано такою, що не підлягає розгляду апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2010 року постановлений щодо: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2.

Постанова суду мотивована тим, що апеляція прокурора не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що висновок суду про невідповідність його касаційної скарги вимогам ст. 350 КПК є безпідставним, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали касаційну скаргу, засуджених та захисників, які вважають необхідним залишити касаційну скаргу без задоволення, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією з основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Обмеження в реалізації права учасників судового розгляду на оскарження судового рішення є припустимим лише у випадках, передбачених в законі.

Приймаючи рішення про визнання такою, що не підлягає розгляду апеляції прокурора у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 350 КПК суд послався на те, що подаючи апеляційну скаргу він не зазначив доводи на її обґрунтування. Таким чином, прокурор не усунув виявлені в апеляційній скарзі недоліки, на які вказувалося в попередній постанові суду.

Разом із тим, як убачається з тексту апеляційної скарги, поданої на вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2010 року постановленого щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ( викладена на 133 аркушах) прокурор зазначив: назву суду, якому адресована апеляція; особу, яка подає апеляцію; вирок, на який апеляція подана; назву суду, який його постановив; вказівку не те, в чому полягає незаконність вироку; прохання щодо скасування вироку; перелік документів, які додаються до апеляції. При цьому, аргументуючи свої доводи щодо незаконності вироку, прокурор вказав на допущені, на його думку, судом першої інстанції однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених в наслідок м'якості.

Апеляційна скарга містить посилання на відповідні аркуші справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність визнання апеляції прокурора такою що не підлягає розгляду, з якою також погодилась колегія апеляційного суду, є безпідставними. Тому вважає необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити, постановлені судові рішення скасувати, а його апеляційну скаргу визнати такою, що підлягає розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року якою визнана такою, що не підлягає розгляду апеляція прокурора на вирок Печерського районного суду від 13 вересня 2010 року постановлений щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва 18 жовтня 2011 року - скасувати.

Визнати апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає розгляду. Справу направити до районного суду для виконання вимог ст. 351 КПК України.