розглянула у судовому засіданні 7 червня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2012 року.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України

Також, вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2012 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2011 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасований. Засудженому ОСОБА_1 призначено за ч. 1 ст. 135 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1 2 липня 2011 року, близько 22 години 50 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2105» р/н НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вулиці Духновича в селі Макарьово Мукачівського району в напрямку с. Барбово зі швидкістю 50 км/год., порушив вимоги пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 2.9, 2.10, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка в цей час переходила проїзну частину дороги з права на ліво по ходу руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що й стали безпосередньою причиною настання її смерті. Відразу після вчинення наїзду, ОСОБА_1 поставивши потерпілу в небезпечний для її життя стан, завідомо залишив її без допомоги.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та застосування до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від призначеного покарання. Вважає, що призначене йому покарання є надто суворим та не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд апеляційної інстанції належним чином не врахував та не дав оцінки обставинам, які пом'якшують його вину та не врахував думку потерпілого ОСОБА_2 з проханням не позбавляти його волі. У зв'язку з цим, висновок апеляційного суду, про можливість його виправлення тільки в ізоляції від суспільства, є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 є аналогічні доводам скарги засудженого. ОСОБА_2 просить призначити засудженому ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням його волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданих касаційних скарг, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без змін, а поданих касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, з урахуванням заяви потерпілого на ім'я ВССУ про підтримку свої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оскаржуються.

Перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг, про те, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував усіх обставин справи та особу засудженого і прийшов до помилкового висновку про можливість виправлення засудженого в ізоляції його від суспільства, такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, під час визначення ОСОБА_1 розміру покарання у виді позбавлення волі, належним чином врахував обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також особу засудженого, зокрема: щире каяття, визнання вини засудженим, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність претензій потерпілої сторони, наявність позитивної характеристики та вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Беручи до уваги зазначені обставини, наявність тяжких наслідків у виді смерті особи, характер поведінки засудженого в момент скоєння злочину та після нього, дають колегії суддів підстави вважати призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає тяжкості скоєних ним злочинів, таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.