Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула у судовому засіданні 7 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2011 року.

Вироком Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 2 ст. 222 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2011 року вирок Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку ОСОБА_1 з 1 червня 2004 року, працюючи на посаді генерального директора ТОВ «Іва-Галич», юридична адреса: м. Львів, вул. С.Крушельницької, ј, маючи умисел на незаконне отримання кредиту шляхом подання неправдивої інформації, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами. В червні 2004 року ОСОБА_1 надав для отримання кредиту у ВАТ «СКБ «Дністер» баланс підприємства станом на 1 квітня 2004 року, в який було внесено завідомо неправдиві дані про фінансово-кредитні зобов'язання підприємства, на підставі даного балансу та інших документів ОСОБА_1 оформив та підписав кредитний договір № 28329/1 від 14 червня 2004 року на відкриття кредитної лінії на суму 1.200.000 грн. В послідуючому, ОСОБА_1 отримав у ВАТ «СКБ «Дністер» грошові кошти в сумі 1.096.000 грн., які були використані на закупівлю продукції. Внаслідок надання неправдивих відомостей про фінансово-кредитні зобов'язання товариства, в забезпечення виконання вимог кредитного договору у якості застави було передано у заставу товари в обороті на суму 2.499.949 грн., сума яких перевищувала суму фактично наявних товарів в обороті. Внаслідок цього, кредит не був повністю забезпечений заставою і тому після виявлення недостачі предмету застави залишилися неповернутими банку кошти у сумі 1.082.163,69 грн., чим завдано банку велику матеріальну шкоду.

Крім цього, ОСОБА_1 з 1 червня 2004 року, працюючи на посаді генерального директора ТОВ «Іва-Галич», будучи посадовою особою, умисно в інших особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, маючи корисливий мотив, використав своє службове становище всупереч інтересам службу та без згоди ВАТ «СКБ «Дністер», в порушення Закону України «Про заставу» (2654-12) відчужив товари в обороті на загальну суму 2.499.940 грн. не встановленим слідством особам та способом, які були передані б у якості застави ВАТ «СКБ «Дністер» на підставі укладеного кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 28329/1 від 14 червня 2004 року на суму 1.200.000 грн. При цьому, він не замінив відчужені товари іншими такої ж або більшої вартості, що призвело до унеможливлення виконання кредитного зобов'язання перед ВАТ «СКБ «Дністер» шляхом реалізації заставленого майна, що спричинило тяжкі наслідки.

У касацій скарзі засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього рішень та закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку з невірним встановленням фактичних обставин справи, істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно, без врахування усіх обставин справи. Вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованих йому злочинів, оскільки кредитний договір про відкриття кредитної лінії він не укладав та умислу на заволодіння грошовими коштами підприємства не мав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав доводи скарги необґрунтованими й просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів скарги засудженого про відсутність в його діях складу інкримінованих йому злочинів, то свої висновки по цьому питанню судові інстанції мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Так, вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах підтверджується показаннями представника цивільного позивача, який пояснив, що міжбанком ВАТ «СКБ «Дністер» та ТОВ «Іва-Галич» інтереси якого представляв ОСОБА_1, було укладено договір про відкриття кредитної лінії на суму 1.200.000 грн. При укладанні договору ОСОБА_1 було надано підписану ним заяву на отримання кредиту, наказ ТОВ «Іва-Галич» від 1 червня 2004 року про призначення його генеральним директором товариства, протокол зборів учасників товариства від 9 червня 2004 року про отримання кредиту у ВАТ «СКБ «Дністер» і надання права підпису договору кредиту та інших документів для отримання кредиту генеральному директору ОСОБА_1, протокол загальних зборів засновників ТОВ «Іва-Галич» від 1 червня 2004 року. В забезпечення виконання умов договору між ТОВ «Іва-Галич» та ВАТ «СКБ «Дністер» було укладено договір застави товарів в обороті від 14 червня 2005 року і в підтвердження наявності товару на складі товариства були надані банку відповідні складські довідки, підписані ОСОБА_1 та завідуючим складом. Наявність майна на складі була перевірена сторонами і складено відповідний акт.

Дані показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_2, який з 2002 року працював на посаді заступника голови правління ВАТ «СКБ «Дністер» та від імені банку укладав кредитний договір з ОСОБА_1, який діяв від імені ТОВ «Іва-Галич». З приводу вказаних обставин свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали аналогічні показання. Крім того, згідно висновку почеркознавчої експертизи № 789 від 23 березня 2005 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про відкриття кредитної лінії № 28329/1 від 14 червня 2004 року та у договорі застави товарів в обороті від 14 червня 2004 року виконані самим ОСОБА_1 (т. 7 а. с. 61-65). Тому, ці докази були обґрунтовано покладені судом в основу обвинувачення визнаного доведеним.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про непереконливість доводів засудженого ОСОБА_1 щодо того, що ним, як генеральним директором ТОВ «Іва-Галич», 14 червня 2004 року не підписувався договір про відкриття кредитної лінії з ВАТ «СКБ «Дністер».

З огляду на викладене, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 364 КК України кваліфіковано правильно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, відсутність обтяжуючих вину обставин, те, що він є інвалідом 3 групи, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, тому суд обрав покарання, яке є справедливим та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства. З цим погодився і суд апеляційної інстанції.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в поданих апеляціях доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Личаківського районного суду міста Львова від 18 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.