головуючого Вільгушинського М. Й., суддів Слинька С. С. і Дембовського С.Г., за участю прокурора Сорокіної О. А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_6

Зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2000 року за ст. 94, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 206 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що він на початку квітня 2012 року близько 23 години по АДРЕСА_1 з метою викрадення чужого майна, проник до підсобного приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що належить ОСОБА_7, звідки таємно викрав 48 пляшок коньяку "Одеський", вартістю 1632,96 гривень.

Також ОСОБА_6 13 квітня 2012 року у нічний час по АДРЕСА_2, проник до підсобного приміщення, що належить ОСОБА_8, звідки таємно викрав майно, спричинивши потерпілому шкоду на суму 2872 гривень.

Крім того, ОСОБА_6 1 вересня 2012 року близько 2 години по вулиці Шевченка, 23 в м. Конотопі проник до приміщення взуттєвої майстерні, звідки намагався викрасти гроші в сумі 3690 гривень та 50 доларів США, однак свій злочин не довів до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на те, що апеляційний суд, у порушення вимог с. 377 КПК (4651-17) України 1960 року, не спростував доводи апеляційних скарг та, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни, не зазначив підстави, через які апеляції визнані необґрунтованими;

- захисник ОСОБА_5 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України 1960 року, а ухвала апеляційного суду ст. 377 КК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання скарги прокурора та про часткове задоволення скарги захисника й необхідності скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілих щодо обставин учинення крадіжки їх майна.

Також вина ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснював, що він у квітні 2012 року на прохання ОСОБА_6 допоміг останньому продати ОСОБА_10 електроінструменти, та засуджений йому розповів, що він їх викрав із приміщення, де зберігалися меблі.

При проведенні очної ставки між засудженим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_9, останній підтвердив свої свідчення й при відтворенні обстановки та обставин події детально показував і розповідав, де ОСОБА_6 зберігав викраденні електроінструменти, та яким чином він разом із ним продали їх ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що придбав у ОСОБА_9 електроінструменти, а останній йому розповів, що ці інструменти належали ОСОБА_6

Окрім того, вина засудженого підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та даними, що містяться у протоколах слідчих дій, і сумніву в їх достовірності не має.

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України.

Підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Суд надав відповіді на всі доводи прокурора та захисника, які були викладені у їх апеляціях. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою зміну або скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.