розглянула в судовому засіданні 3 квітня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 січня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 25 лютого 2005 року за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст.ст. 70, 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, звільнений 7 липня 2006 року за ухвалою місцевого суду на підставі ст. 81 КК України на невідбутий строк 10 місяців 24 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного на праві особистої власності майна;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 липня 2007 року за ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, на підставі ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік;

- за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком місцевого суду від 6 липня 2007 року остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

За ст.ст. 289 ч. 3, 185 ч. 5 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 виправдано.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони скоїли злочини за таких обставин.

5 березня 2009 року з 10-ї до 10:30 ОСОБА_1, знаходячись в м. Нововолинськ Волинської області, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, побачивши автомобіль, що належить потерпілому ОСОБА_4, та дочекавшись, коли потерпілий відлучився, відкрив дверцята авто невстановленим предметом, завів двигун, таким чином заволодів транспортним засобом, заподіявши останньому значної матеріальної шкоди на загальну суму 47 350 грн.

19 червня 2009 року біля 10:40 ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, знаходячись на вул. Дружби народів в м. Нововолинську, таким самим чином незаконно заволодів автомобілем, що належить потерпілому ОСОБА_5, заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 49 958 грн.

4 травня 2009 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою органом досудового слідства особою, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись по вул. Львівській в м. Золочів Львівської області, побачивши автомобіль, що належить потерпілому ОСОБА_6, та дочекавшись, коли потерпілий відлучився, відкрили дверцята авто невстановленим предметом, завели двигун, таким чином заволоділи транспортним засобом, заподіявши останньому значної матеріальної шкоди на загальну суму 61 000 грн.

13 червня 2009 року біля 10-ї год. ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою органом досудового слідства особою, знаходячись по вул. Чайковського в м. Золочеві Львівської області, діючи умисно, повторно, таким самим чином незаконно заволоділи транспортним засобом, що належить потерпілому ОСОБА_7, заподіявши останньому значної матеріальної шкоди на загальну суму 68 492,70 грн.

27 вересня 2009 року біля 10-ї год. ОСОБА_1 в групі з ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, проїжджаючи по вулицях м. Нововолинська, помітили автомобіль за яким прослідували, дочекались, коли власник авто - потерпілий ОСОБА_8 відлучився від авто, незаконно ним заволоділи, спричинивши останньому значної матеріальної шкоди на загальну суму 50 000 грн.

5 травня 2009 року біля 20:30 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, знаходячись по вул. Г.Хоткевича у м. Львові, побачивши автомобіль, вирішили незаконно ним заволодіти, дочекавшись коли власник авто - потерпілий ОСОБА_9 відлучився від автомобіля, відкрили дверцята, завели двигун, таким чином незаконно заволоділи ним, спричинивши потерпілому значної матеріальної шкоди на загальну суму 76 281 грн.

22 жовтня 2009 року біля 16-ї год. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, групою осіб, повторно, проїжджаючи по вулицям м. Львова помітили автомобіль., яким в подальшому незаконно заволоділи таким самим чином, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди на загальну суму 104 570 грн.

Крім цього, 27 вересня 2005 року біля 22-ї год., ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні кафе-бару у м. Кам'янка Бузька Львівської області, під час конфлікту, що виник з потерпілим ОСОБА_11, спричинив останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні незаконного заволодіння транспортними засобами потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,ОСОБА_27 та заволодіння майном потерпілого ОСОБА_19 виправдано.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд, мотивуючи своє прохання неправильним застосуванням кримінального закону, а саме кваліфікації дій засуджених осіб за статтями кримінального закону, що передбачаються відповідальність за скоєння менш тяжких злочинів, що також призвело у наслідку до невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості. Вказав на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки ухвала апеляційного суду не містить належного мотивування прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в касаційній скарзі не оскаржується, так само як і кваліфікація дій за цим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України 1960 року при залишені апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Так, в апеляції прокурора ставилось питання про скасування вироку із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставною кваліфікацією дій засуджених осіб за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, замість пред'явленого їм обвинувачення за ч. 3 ст. 289, ч. 5 ст. 185 КК України. Вказувалось на безпідставне виправдання вказаних осіб за 16-тьма епізодами незаконного заволодіння транспортними засобами, підтвердженого здобутими органом досудового слідства доказами, і не лише на підставі даних, що містяться в явках з повинною. Зазначалось про необґрунтоване виключення з обвинувачення осіб такої кваліфікуючої ознаки як скоєння злочину в складі організованої групи.

Разом з тим, апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався, доводи апеляції прокурора належним чином не перевірив, розгляд справи провів поверхнево.

Постановою попереднього розгляду апеляційного суду від 16 квітня 2013 року постановлено проведення по даній справі судового слідства в частині, що стосується кваліфікації дій засуджених осіб та призначеного їм покарання (а.с. 74-75 том 2).

Однак, як вбачається з протоколу судового засідання фактично судового слідства проведено не було - головуючим оголошено вказану постанову попереднього розгляду, з'ясована думка учасників про наявність клопотань чи доповнень, яких не надійшло, та оголошено про закінчення судового слідства і початок судових дебатів, надано останнє слово (а.с. 81 том 2).

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати наведене, ретельно перевірити й інші доводи апеляції прокурора, за результатами чого постановити законне і обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінально-процесуального законів.

Керуючись ст. 392 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу в частині кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України направити на новий апеляційний розгляд.