головуючої Григорєвої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Парусова А.М. розглянула в судовому засіданні в місті Києві 5 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 2 серпня 2011 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини майна, що є його особистою власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він влітку 2010 року у невстановленому місці, у невстановлений час та у невстановленої слідством особи незаконно придбав з метою збуту особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який незаконно зберігав при собі.

17 липня 2010 року приблизно о 19:00 ОСОБА_6, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, незаконно збув 2,0 см3 наркотичного засобу за 80 грн ОСОБА_7 Наркотичний засіб знаходився у медичному шприці ємкістю 2,5 мл, маса наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину становить 0,056 г.

Він же 19 липня 2010 року приблизно о 19:30 у вище зазначеній квартирі незаконно збув закупівельнику ОСОБА_8 наркотичний засіб в кількості 1,8 см 3 за 80 грн, що знаходився у медичному шприці ємкістю 5 мл, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,126 г.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, ставить питання про скасування судових рішень як таких, що постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, і направлення справи на нове розслідування. Вважає, що зібраними у справі доказами не доведена вина ОСОБА_6 у збуті наркотичних засобів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до вимог статей 362 та 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції ці вимоги закону у даній справі належним чином не виконані.

У поданих апеляціях ОСОБА_6 та його захисники стверджували, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, оскільки не допитані основні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які здійснювали оперативну закупку наркотичного засобу у засудженого, а також зазначали, що оперативні закупки наркотичного засобу у останнього були проведені з порушенням закону.

Разом з тим, при розгляді справи в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційної інстанції, спростовуючи доводи ОСОБА_6 та його захисників, обмежилася лише перерахуванням доказів, які на її думку, підтверджують винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину й залишила поза увагою доводи, наведені в апеляціях.

Європейський суд з прав людини у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (п. 54 рішення від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 року) визначив, що пункти 1 і 3(d) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Європейський суд зазначив, що засудження не може ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.

У п. 56 цього рішення Європейський суд також вказав, що показання свідка, який під контролем правоохоронних органів придбав наркотичний засіб, є вагомими для вирішення справи, оскільки вона була єдиною особою, яка безпосередньо брала участь у купівлі наркотиків у засудженого і могла засвідчити, що він продав їй наркотики.

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані апеляційним судом.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суд апеляційної інстанції повинен ретельно перевірити зібрані у справі докази, за необхідності, у тому числі й шляхом проведення судового слідства, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.