Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І., суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І., розглянула в судовому засіданні 2 квітня 2014 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2014 року щодо нього,

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року засуджено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Як убачається з копій судових рішень, ОСОБА_4 засуджено за те, що він, 2 грудня 2012 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом зі своїм знайомим ОСОБА_5, з метою протиправного спричинення смерті останньому, напав на потерпілого з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, що виразилось в нанесенні ОСОБА_5 не менш 27 ударів фрагментом металевої труби та сокирою в область голови та тулубу, після чого від отриманих поранень настала смерть потерпілого. В результаті своїх дій ОСОБА_4 заволодів 100 доларами США, що в перерахунку складає 799 грн. 30 коп., які належали ОСОБА_5

У касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду з направленням справи на нове розслідування. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вказує також, що органами досудового слідства не було доведено його участі у вчиненні злочинів за які його засуджено.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Засудженим ОСОБА_4 у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_4, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Зокрема винність ОСОБА_4 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_6, показаннями свідків: ОСОБА_7, який працює касиром на АЗС "Шелл" та який пояснював, що до нього 3 грудня 2012 року, коли він був на нічному чергуванні підійшов чоловік, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, як потім йому стало відомо це був ОСОБА_4, який запропонував обміняти 100 доларів США на гривню, та отримавши відмову пішов в бік заводу "Астор", через деякий час засуджений повернувся та купив у зазначеного свідка пляшку горілки, половину якої випив відразу біля каси, також ОСОБА_8 вказував, що ОСОБА_4 був у брудному одязі та на чоботях якого були нашарування земельного ґрунту; свідка ОСОБА_9, якому близько 3-ї години ночі 3 грудня 2012 року зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що він вбив чоловіка, однак він не звернув на зазначене уваги оскільки ОСОБА_4 перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння та була ніч, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні показав, що він був присутній під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4, де останній самостійно та добровільно вказав місце завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5, також засуджений вказав місце де приховував труп ОСОБА_5, а також механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому; протоколами огляду місця пригоди від 3 грудня 2012 року, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновком судово-медичної експертизи № 3199 від 21 січня 2013 року та іншими доказами по справі, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_4 доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог процесуального закону, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального закону повністю дотримані, судове засідання проведено повно та всебічно досліджені всі докази по справі, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які суд навів у своєму рішенні, належним чином мотивуючи своє рішення.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно, підстав для їх перекваліфікації колегія суддів не вбачає.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, його ролі, характеру посягання та інших обставин, і є справедливим.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_4, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2014 року.