розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 09 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2013 року.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 09 січня 2013 року засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на нього покладені обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 83 943 грн. та моральну шкоду в розмірі 643 968 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він, 29 листопада 2009 року, приблизно о 19 годині, біля будинку № 43 по вул. Героїв Сталінграду в м. Києві, в ході конфлікту між ним та ОСОБА_1 відкусив в останнього частину правої вушної раковини, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, які виразилися у непоправному знівеченні обличчя.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально - процесуального законну.

Вказує на те, що дії ОСОБА_4 були направлені на самозахист від злочинних посягань ОСОБА_1, що умислу на спричинення потерпілому будь яких тілесних ушкоджень засуджений не мав, натомість сам отримав тілесні ушкодження, що суд дійшов помилкового висновку визначення отриманих потерпілим тілесних ушкоджень як таких, що спричинили непоправне знівечення обличчя і висновок суду про те, що, з урахуванням чисельності учасників конфлікту, ці тілесні ушкодження спричинив саме засуджений, є сумнівними .

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу захисника засудженого, а тому просив її залишити, як безпідставну, без задоволення, доводи потерпілого та його законного представника, які згодні і думкою прокурора, доводи засудженого та його захисника на підтримку поданої захисником в інтересах засудженого касаційної скарги з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що, не погоджуючись із вироком, засуджений та його захисник подали на нього апеляції, які були аналогічні за змістом касаційній скарзі, які були розглянуті апеляційним судом і залишені без задоволення, а вирок - без зміни.

Залишена без задоволення і апеляція прокурора, у якій порушувалось питання про перекваліфікацію дій засудженого на ст. 128 КК України.

Відповідно до ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

Апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав.

Зокрема, як видно з апеляцій прокурора, засудженого та його захисника, вони наводили доводи, в тому числі і з посиланням на висновки судово-медичних експертиз та показання у суді експерта щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, про відсутність у ОСОБА_4 умислу на спричнення потерпілому тілесних ушкоджень за обставин, які суд визнав доведеними.

При цьому апелянти посилались на ряд доказів, які на їх думку, вказували, що тілесні ушкодження могли утворитись у потерпілого як від дії стороннього предмету - ліхтаря, яким свідок ОСОБА_6 нанесла засудженому тілесні ушкодження під час його бійки із потерпілм, так і від неконтрольованих дій засудженого внаслідок короткочасної втрати ним свідомості .

У апеляціях засудженого та його захисника ставились під сумнів також висновки суду щодо визнання тілесних ушкоджень у потерпілого такими, що потягли за собою непоправне знівечення його обличчя.

Матеріалами справи з'ясовано, що апеляційний суд під час її розгляду суті всіх зазначених в апеляції прокурора, засудженого та його захисника доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них, зокрема, як у частині спрямованості умислу засудженого, так і юридичній оцінці виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, не дав.

Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого зазначені вище недоліки необхідно усунути.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, "Перехідних положень" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд .