Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

при секретарі Петрик В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050590000977 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Краматорська Донецької області,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 8 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 вересня 2013 року,

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ставить питання про зміну оскаржуваних судових рішень та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки він вину визнав, щиро розкаявся, критично ставиться до вчиненого діяння, потерпіла вибачила його та не тримає образи на нього. Повідомляє, що він є інвалідом третьої групи та вказує на низку захворювань, які при відбуванні покарання у виді обмеження волі із залученням до праці, негативно вплинуть на стан його здоров'я. Призначене покарання у виді обмеження волі вважає невиправдано суворим та вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 8 липня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК України на 100 годин громадських робіт у вільний від роботи час чи навчання з відбуванням покарання не більш як чотири години на день;

- ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 1 рік обмеження волі з триманням засудженого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 вересня 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

Як убачається з вироку, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 10.12.2012 року, в невстановлений слідством час, умисно, таємно, з корисних мотивів, шляхом вільного доступу, з будинку АДРЕСА_2, за яким наглядав у відсутність власника, викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 560, 42 грн.

Крім того, аналогічним чином ОСОБА_1, повторно, умисно, таємно, з корисних мотивів, шляхом вільного доступу, з будинку АДРЕСА_2 викрав майно потерпілої ОСОБА_2: 12.12.2012 року на загальну суму 2624,02 грн.; 14.12.2012 року на загальну суму 3741,98 грн.; 15.12.2012 року на загальну суму 8288,61 грн.; 17.12.2012 року на загальну суму 301,58 грн.; 18.12.2012 року на загальну суму 210 грн.; 20.12.2012 року на загальну суму 168,75 грн.; 26.12.2012 року на загальну суму 722,47 грн.; 27.12.2012 року на загальну суму 255 грн.; 10.01.2013 року на загальну суму 264,91 грн.; 11.01.2013 року на загальну суму 201,67 грн.; 22.01.2013 року на загальну суму 542,69 грн.; 24.02.2013 року на загальну суму 323,04 грн.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, які вірно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, дії засудженого кваліфіковано за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України правильно і в касаційному порядку не оскаржуються.

Що стосується доводів засудженого про суворість призначеного покарання, то вони є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, ці вимоги кримінального закону судом враховані в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є інвалідом третьої групи, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи хворіє на розумову відсталість, але на час вчинення злочинів міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, на обліку у інших диспансерах не рахується. Добровільно шкоду не відшкодував.

Правильно судом враховано і обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо людини похилого віку.

Що стосується доводів засудженого про неправильне призначення покарання, оскільки він є інвалідом третьої групи, то ці доводи безпідставні. Відповідно до вимог статей 56 і 61 КК України, покарання у виді громадських робіт і обмеження волі не призначаються особам, які є інвалідами першої і другої груп, та не містять заборони призначення покарання особам, які є інвалідами третьої групи.

З урахуванням всіх зазначених обставин, стану здоров'я ОСОБА_1, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці, що відповідає призначеному покаранню у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, обставини кримінального провадження у їх сукупності, дали підстави суду для призначення покарання наближеного до мінімального, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України. Правильно, із застосуванням ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_1 і остаточне покарання, підстав для його пом'якшення та застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Доводи засудженого, щодо суворості призначеного покарання, які аналогічні доводам його касаційної скарги, належно перевірені апеляційним судом, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 8 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргою засудженого - без задоволення.