Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2012 року.

Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого:

02 серпня 2004 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

16 лютого 2005 року Голованіським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186 з застосуванням статей 69, 71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, якого 11 червня 2007 року на підставі постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04 червня 2007 року звільнено умовно-достроково на 11 місяців 10 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням на нього згідно зі ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за повторне скоєння грабежу за таких обставин.

22 листопада 2011 року приблизно о 18-ій год. засуджений, знаходячись поблизу будинку № 11 по вул. Леніна в смт Побузькому Голованівського району Кіровоградської області, у стані алкогольного сп'яніння повторно умисно відкрито викрав у ОСОБА_3, вирвавши з руки, мобільний телефон марки FLY-Ds з сім-картою, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 375 грн.

Апеляційним судом вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання й постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання в виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати і залишити без зміни вирок місцевого суду, наводячи доводи щодо невідповідності покарання, призначеного апеляційним судом, ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому, вважаючи, що виправлення й перевиховання ОСОБА_1 можливі без ізоляції від суспільства, посилається на провокаційну поведінку потерпілого й добровільну видачу засудженим викраденого майна працівникам міліції. На думку захисника, необґрунтованим є врахування судом як обставин, що обтяжують покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння й неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності під час перебування під адміністративним наглядом, оскільки медичне освідування ОСОБА_1 на стан сп'яніння не проводилося, а строк адміністративного нагляду на момент розгляду справи продовжений не був і засуджений під таким наглядом не перебував.

Засуджений у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду й залишити без зміни вирок місцевого суду. При цьому посилається як на істотне порушення кримінально-процесуального закону на невручення йому копії апеляції прокурора, що призвело до порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційних скарг і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочину у стані алкогольного сп'яніння, будучи особою, котра раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів, після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі щодо нього судом було встановлено адміністративний нагляд, строк якого продовжувався, і протягом цього строку ОСОБА_1 понад 10 разів притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Доводи захисника про те, що висновок про скоєння злочину у стані сп'яніння є сумнівним у зв'язку з непроведенням судово-медичного освідування ОСОБА_1, а строк адміністративного нагляду йому не було продовжено, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Про вживання алкогольних напоїв напередодні вчинення злочину послідовно вказував сам засуджений у своїх показаннях під час досудового слідства і в судовому засідання (а. с. 46 - зворот, 97 - зворот). Адміністративний нагляд ОСОБА_1 було встановлено постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2010 року на строк 12 місяців, а постановою цього ж суду від 25 липня 2011 року строк такого нагляду було продовжено до 6 місяців у зв'язку з тим, що протягом попереднього строку засуджений скоїв сім адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ч. 2 ст. 187 КУпАП (а. с. 64 - 65).

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в частині неможливості виправлення й перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим необхідним і достатнім для досягнення цієї мети є покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.

Як убачається з оскаржуваного вироку і протоколу судового засідання, в апеляційному суді було проведено судове слідство в межах допиту засудженого й вивчення матеріалів справи, що характеризують його особу. При цьому ОСОБА_1 та його захисник висловили свою позицію щодо апеляції прокурора, вироку місцевого суду й навели доводи на захист засудженого (а. с. 116 - 118).

Таким чином, невручення засудженому до початку апеляційного розгляду копії апеляції прокурора, на що він посилається як на істотне порушення кримінально-процесуального закону і як на підставу для скасування вироку, жодним чином не перешкодило реалізації ОСОБА_1 свого права на захист, повноті і всебічності дослідження обставин справи в межах поданої апеляції та постановленню законного й обґрунтованого вироку щодо виду призначеного покарання.

Разом із тим, призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необґрунтовано суворим за строком.

Як убачається з матеріалів справи, вчиненим злочином тяжких наслідків не заподіяно, викрадений телефон повернено потерпілому, ОСОБА_1 протягом усього часу досудового й судового слідства повністю визнавав вину у скоєному, щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину.

З урахуванням зазначеного, а також вартості викраденого майна й позиції потерпілого, який не має до засудженого жодних претензій, колегія суддів вважає необхідним і можливим пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування вироку, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшивши призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.