Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Полюхович А.М.,

розглянула в судовому засіданні 27 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2013 року.

Вироком Старовижнівського районного суду Волинської області від 19 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:

19 листопада 2008 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого постановою Маневицького районного суду Волинської області від 4 серпня 2011 року від подальшого відбуття покарання умовно-достроково на строк 1 рік 3 місяці 4 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання у відповідності з вимогами ст. 72 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2008 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року 3 місяці 4 дні і остаточно визначено покарання у вид 1 року 3 місяців 29 днів позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 28 серпня 2012 року близько 16 години, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки умисно наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_2 та удар дерев'яною палицею по голові ОСОБА_3, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. Вказані дії, які органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України судом були перекваліфіковані на ч. 1 ст. 125 КК України з посиланням на те, що під час нанесення ударів потерпілим обвинувачений ОСОБА_1 діяв не з хуліганських мотивів, а на ґрунті особистих неприязних стосунків.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 28 серпня 2012 року близько 19 год. 30 хв. він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на лісовій дорозі між селами Стара Гута та Сукачі Старовиживського району, повторно застосував до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фізичну силу та відкрито заволодів кінною підводою, загальною вартістю 8700 грн. Вказані дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України. Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 по вказаному обвинуваченню за відсутністю складу злочину, суд послався на те, що ОСОБА_1 не мав умислу на заволодіння чужим майном, оскільки вважав, що повертає майно законному власнику.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2013 року вирок місцевого суду в частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України скасовано.

Провадження по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України закрито за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, згідно з яким ОСОБА_1 наносячи удар потерпілому діяв не з хуліганських мотивів, разом із тим перекваліфікація його дій на ст. 125 КК України є неможливою у зв'язку з відсутністю скарги потерпілого поданої в порядку приватного обвинувачення.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що суд безпідставно скасував вирок в частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки потерпілий звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину, що давало підстави суду перекваліфікувати його дії. Крім того, провадження по справі за ч. 1 ст. 296 КК України закрив з порушенням вимог закону, оскільки послався на п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи органами досудового слідства дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України.

За результатами розгляду справи місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з яким погодилась колегія суддів апеляційного суду і в цій частині це рішення суду не оспорюється.

Висновки суду першої інстанції щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 125 КК були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і отримали належну оцінку. Зокрема колегія суддів, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому діяння діяв не з хуліганських мотивів, а на ґрунті особистих неприязних стосунків, у зв'язку із чим вони не можуть бути кваліфіковані як хуліганство.

Також колегія суддів звернула належну увагу на те, що оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України відповідно до ч. 1 ст. 127 КК України віднесений до справ приватного обвинувачення, то перекваліфікація дій підсудного в судовому засіданні на вказану статтю Кримінального закону можлива лише за наявності заяви (скарги) потерпілого про притягнення до відповідальної підсудного поданої саме в порядку приватного обвинувачення. У разі відмови подати таку скаргу (заяву) в судовому засіданні і за наявності до того відповідних підстав підсудний має бути виправданий за відсутністю складу злочину, що не позбавляє потерпілого права звернутися до суду із заявою про порушення кримінальної справи у межах строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

А оскільки в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив клопотання про відмову від обвинувачення у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК, то суд не вправі був перекваліфіковувати дії підсудного на вказану статтю Кримінального кодексу (2341-14) . При цьому колегія суддів також дала належну оцінку заявам, направленим на адресу апеляційного суду після постановлення вироку судом першої інстанції від імені потерпілого з приводу підтримання обвинувачення і обґрунтовано визнала їх такими, що не дають підстав для визнання правильним рішення суду першої інстанції про перекваліфікацію дій засудженого.

Таким чином, апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року діяв у відповідності до вимог закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 394- 396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів,-

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.