Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

його представника адвоката ОСОБА_2,

захисника

засудженого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні 27 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області Хилі М.М. та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2013 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не має судимості, засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 травня 2011 року близько 16 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем "VOLKSWAGEN PASSAT", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 "б", 8.1, 8.5.1, 10.1, 10.4, 11.2, 11.3, 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , рухаючись по вул. Ужгородська в населеному пункті м. Мукачеве зі сторони автодороги сполученням "Київ-Чоп" в напрямку центру міста, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21093" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який в результаті даної ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4 - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на однобічність та неповноту судового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені судами обох інстанцій. Вважає, що місцевий суд не мотивував вирок в частині підстав, через які він бере до уваги висновок експерта від 27.05.2011 року, відкинувши висновок комісійної експертизи № 11, відповідних заходів для проведення призначеної повторної судово-медичної експертизи не вжив, а апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого ОСОБА_3 необґрунтовано було визнано винним у вчиненні злочину та притягнено до кримінальної відповідальності. Вказує на те, що місцевий суд в порушення вимог ст. 67 КПК України 1960 року так і не з'ясував, в якому стані перебував засуджений на момент ДТП, необґрунтовано відхиливши висновки комісійної судово-медичної експертизи № 11 від 22.02.2012 року та не провівши повторну комісійну судово-медичну експертизу, а апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року зазначених обставин належним чином не перевірив, передчасно прийшовши до висновку про законність постановленого вироку. Вказує на необхідності з'ясування зазначеної обставини для подальшої кваліфікації дій ОСОБА_3

В запереченнях на вказані касаційні скарги потерпілий ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів цих скарг, вважає, що вирок та ухвала є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_3 без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційних скарг та законність судових рішень, пояснення захисника про підтримання доводів касаційних скарг та наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування, пояснення потерпілого та представника потерпілого про заперечення проти касаційних скарг і законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 67, 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, їх роль у скоєному злочині та докази покладені в обґрунтування таких висновків з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Мотивування у вироку висновків про кваліфікацію злочину полягає в зіставленні ознак встановленого судом злочинного діяння та ознак злочину, визначеного тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною чи пунктом, та формулювання висновку про їх відповідність. При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення зазначених вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дослідив належним чином усіх обставин справи, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року було призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу ОСОБА_3, на виконання якої 22.02.2012 року Закарпатським бюро судово-медичних експертиз було надано висновок №11 (а.с.76-83 т. 2), згідно якого ОСОБА_3 в момент ДТП знаходився в гікоглікемічній комі, яка виникла до настання аварії, і не міг вплинути на безаварійне керування своїм автомобілем. Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3 одразу після ДТП не був позбавлений можливості пересуватися та розмовляв з особами, що були на місці ДТП. В зв'язку з цим місцевий суд 04 липня 2012 року своєю постановою призначив повторну комісійну судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_3, поставивши відповідні запитання та поклавши обов'язок її виконання на Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Проте, зазначену експертизу не було проведено та відповіді на поставлені судом запитання отримані не були, в зв'язку з відсутністю оригіналу амбулаторної карти ОСОБА_3 з відомостями про стан його здоров'я за період часу не менш, як за 5-10 років до ДТП, та оригіналу історії хвороби № 7879 з Мукачівської ЦРЛ з відомостями про лікування ОСОБА_3 з 10.05.2011 року.

Суд першої інстанції, розглянувши справу без проведення призначеної повторної комісійної судово-медичної експертизи, не вжив усіх необхідних заходів для повного і об'єктивного з'ясування та розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, в тому числі і щодо стану здоров'я ОСОБА_3 в момент ДТП, щодо встановлення діяння ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 286 ч.2 КК України, що призвело до встановлених суспільно небезпечних наслідків, і наявності причинного зв'язку між таким діянням та наслідками. Крім того, враховуючи наявність у справі копій відповідних медичних документів ОСОБА_3, даних висновку № 11, суд не вжив і інших необхідних та можливих заходів для перевірки для з'ясування стану здоров'я ОСОБА_3 в момент ДТП та його впливу на причини цієї ДТП, достовірності висновків комісійної експертиз № 11, в тому числі і шляхом допиту всіх експертів щодо питань, які підлягають з'ясуванню та потребують спеціальних знань.

Апеляційний суд, при розгляді справи щодо ОСОБА_3 за апеляцією захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4, на вказані порушення процесуального закону уваги не звернув, дійшовши передчасного висновку про законність постановленого вироку.

Вказані порушення процесуального закону є істотними та відповідно до ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року є підставою для скасування судових рішень.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги прокурора та касаційної скарги захисника в цій частині є обґрунтованими, тому скарга прокурора підлягає задоволенню, а скарга захисника - задоволенню в цій частині. За таких обставин, вирок та ухвала щодо засудженого підлягають скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, використати всі необхідні засоби для отримання даних, які можуть бути доказами у справі, перевірити інші доводи захисника, зазначені в його касаційній скарзі щодо доведеності вини ОСОБА_3, наявності або відсутності в його діях складу інкримінованого йому злочину, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3 - скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.