розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 4 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 2а/593/29/14 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання незаконною відмови у призначені пільгової пенсії, -

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області, в якому просив: визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області в призначенні йому пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно з п."в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно з п."в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 8 травня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має спеціальний трудовий стаж 20 років 11 місяців та 27 днів, весь цей період працював бригадиром тракторної бригади і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства за період роботи з 1979 року по 2000 рік., що дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 4 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, позов задоволений. Визнана незаконною відмова управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області у призначенні ОСОБА_1, як трактористу-машиністу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно з п."в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано відповідача призначити позивачу таку пенсію з дати його звернення до відповідача, а саме з 5 листопада 2013 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно записів трудової книжки 18 грудня 1979 року він прийнятий в Бережанський агрохімцентр бригадиром тракторної бригади.

26 листопада 1981 року у зв'язку з ліквідацією Бережанського агрохімцентру позивач переведений в Бережанську "Райсільгоспхімію" бригадиром тракторної бригади, яке відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області № 550 від 20 червня 1997 року перейменоване на ВАТ "Сільгоспхімія".

14 грудня 2000 року позивач звільнений за згодою сторін.

Разом з тим, позивачу було відмовлено у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що позивачем не надані документи, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року в тваринництві за період роботи з 1979 року по 2000 рік.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно записів у трудовій книжці трудового стажу позивача достатньо для підтвердження його права на пільгову пенсію відповідно до приписів пункту "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (637-93-п) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 18 грудня 1979 року по 14 грудня 2000 року працював бригадиром тракторної бригади і його стаж роботи на цій посаді становить понад 20 років із виконанням встановленого мінімуму трудоднів, при загальному стажі роботи понад 25 років і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.

Крім того, показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, допитаних у судовому засіданні суду першої інстанції, доведений факт роботи позивача трактористом та його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції за період з 18 грудня 1979 року по 14 грудня 2000 року.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області - відхилити.

Постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 4 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.