розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3

до відповідача Київської міської ради

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житолоінвестбуд-УКБ"

про визнання протиправним та скасування рішення, -

20.06.2011 р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. звернулись ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є землекористувачами земельної ділянки площею 1107 м2. Рішенням міськради комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" (далі Підприємство) надано у постійне користування земельну ділянку, частина якої входить до складу землі, що знаходиться у користуванні позивачів. На цій підставі ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 просили скасувати вказане рішення відповідача.

Під час розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги та просили також визнати протиправним і скасувати рішення міськради від 27.12.2007 р. та від 29.10.2009 р., якими також приймались рішення щодо наданні спірної земельної ділянки у користування Підприємству.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулись з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачам на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1га по АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення Підприємству земельної ділянки та передано в оренду ділянку площею 3,68 га. для будівництва багатоповерхової автостоянки у 3-му мікрорайоні житлового масиву Позняки м. Києва. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивачів.

29.10.2009 р. рішенням відповідача, серед іншого, було внесено зміни до рішення міськради від 27.12.2007 р. та вирішено передати Підприємству земельну ділянку в постійне користування.

Рішенням відповідача від 29.04.2010 р. внесено зміни до рішення міськради від 29.04.2010 р. які стосуються зміни цільового призначення земельної ділянки.

Здійснивши аналіз матеріалів справи та доказів, наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до складу земельної ділянки, яку було передано відповідачем у користування Підприємству не входила земельна ділянка, якою користувались на законних підставах позивачі.

При цьому судами правильно застосовано норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення Земельного Кодексу УРСР (2874а-07) , Земельного Кодексу України (2768-14) , Законів України "Про землеустрій" (858-15) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) , враховано відсутність у позивачів документів передбачених статтями 125, 126 Земельного Кодексу України, що підтверджують наявність у них права власності чи користування спірною земельною ділянкою площею 140 м2, та надано належну оцінку твердженням позивачів про те, що відповідач розпорядився часткою земельної ділянки, право користування якої на законних підставах виникло у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.

Що стосується підсудності справи предметом якої є оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірної земельної ділянки, то колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звертались до суду в порядку цивільного судочинства з позовом щодо оскарження прийнятих міською радою рішень щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 7.04.2011 р. відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 та зазначено, що спір повинен розглядатися адміністративними судами.

Оскільки ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 7.04.2011 р. в передбаченому законом порядку не скасовано, позивачів позбавлено можливості на розгляд справи за правилами цивільного судочинства, відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи за правилами КАС України (2747-15) .

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.