Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

розглянувши в касаційному порядку в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату Автономної Республіки Крим, Міністерства оборони України, Головного управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою позивача на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року,

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи у розмірі 45360 грн.;

зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати на рахунок військового комісаріату Автономної Республіки Крим суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги, яка становить 69523,38 грн., а з урахуванням індексації 111586,59 грн.;

стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Посилався на те, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, відповідачі не врахували додаткові види грошового забезпечення, що призвело до нарахування допомоги у значно меншому розмірі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначені інші складові грошового забезпечення, ніж ті, що зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284 (284-2007-п) .

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є військовим пенсіонером, інвалідом 2 групи, звільнений в запас Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.12.2006 року № 418 з виплатою одноразової допомоги допомога у зв'язку з отриманням інвалідності під час виконання службових обов'язків. У вересні 2007 року така допомога була виплачена на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284 (284-2007-п) (далі - Порядок № 284).

З розміром виплаченої допомоги позивач не погодився, посилаючись на те, що Міністерством оборони України не врахована 33,3% премії та 90% надбавки за безперервну службу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розмір виплати одноразової грошової допомоги узгоджується з положеннями Порядку № 284 (284-2007-п) , на підставі якого здійснена така виплата.

Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно пункту 3 Порядку № 284 (284-2007-п) розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 (925/96) та від 23 лютого 2002 р. N 173 (173/2002) , постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829 (829-2000-п) ) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення.

Судами установлено, що при визначенні розміру допомоги, Міністерством оборони України враховані посадовий оклад позивача, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на звільнення. Інші доплати не підлягали включенню в розрахунок такої допомоги, оскільки не були передбачені законодавством.

З урахуванням вище згаданого Положення, відповідачем вірно визначено розмір одноразової грошової допомоги по інвалідності, виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу, відсоткової надбавки за вислугу років і 100% відсоткової надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці, що становить 45360 грн. (130 грн. + 170 грн. + 120 грн. + 420 грн.) x 54.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .