У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Нікея-ЛТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України (далі - відповідач, ДМС України), треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору: Київська регіональна митниця Державної митної служби (далі - третя особа-1, Київська регіональна митниця), Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа-2, ГУ ДКС України у м. Києві), в якому просило суд зобов'язати відповідача повернути позивачу 8 142,81 грн. мита та 34 199,79 грн. податку на додану вартість шляхом зарахування сум цих коштів в рахунок сплати податків та обов'язкових платежів з вартості товарів, які будуть завозитись позивачем на митну територію України у майбутньому.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2010 р. між ТОВ "Нікея-ЛТД" та компанією "Limited" (КНР) було укладено контракт поставки товарів № NK2010/1, до якого в подальшому були внесені зміни.

З 06.01.2012 р. по 14.01.2012 р. на виконання умов вказаного контракту від 07.09.2010 р. № 2010/1 позивачу поставлено вантаж, а саме: світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами, мають пластиковий корпус та пластиковий розсіювач, типу В-FW: B-FW-0557 PRIZMA-236E ABS/PS-417, B-FW-1084 PRIZMA-218 ABS/PS-50, B-FW-1081 PRIZMA-118 ABS/PS-15, B-FW-1082 PRIZMA-136 ABS/PS-34 торговельної марки" вартістю 46 295,94 доларів США.

01.02.2012 р. вказаний вантаж пройшов митний огляд в Одеському морському торговельному порту, де брокер позивача ПП "НЄВ" склав ВМД за формами МД-2, МД-3 та МД-6 № 100190000/2012/308551, у якій зазначив вартість вантажу, яка відповідала інвойсу та дорівнювала 46 295,94 доларів США, що за курсом гривні до долара США складало 369 895,30 грн.

16.03.2012 р. Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100000003/2012/011900/1 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "Нікея-ЛТД", яким за резервним (шостим) методом було визначено митну вартість товару - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами торговельної марки "Electrum" у розмірі 66 691,20 доларів США, що за курсом гривні до долара США складало 532 729,31 грн.

20.03.2012 р. позивач звернувся до Київської регіональної митниці з заявою про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, на яку Київська регіональна митниця листом від 20.03.2012 р. № 14/4-11/13037 повідомила ТОВ "Нікея-ЛТД" про згоду на випуск відповідних товарів під гарантійні зобов'язання відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 17.03.2008 р. № 230 "Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при ввезенні їх на митну територію України" у разі якщо даний товар не випущений у вільний обіг за інших обставин.

21.03.2012 р. декларант, брокер позивача, ПП "НЄВ" склав ВМД за формами МД-2, МД-3, МД-6 № 100190000/2012/312962, з метою випустити у вільний обіг вантаж - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами, мають пластиковий корпус та пластиковий розсіювач, типу В-FW: B-FW-0557 PRIZMA-236E ABS/PS-417, B-FW-1084 PRIZMA-218 ABS/PS-50, B-FW-1081 PRIZMA-118 ABS/PS-15, B-FW-1082 PRIZMA-136 ABS/PS-34 торговельної марки" під гарантійні зобов'язання ТОВ "Нікея-ЛТД".

В подальшому, 29.03.2012 р. позивач листом № 63 звернувся до ДМС України зі скаргою щодо прийняття рішення про визначення митної вартості товарів, в якій просив розглянути скаргу та скасувати рішення Київської регіональної митниці від 16.03.2012 р. № 100000003/2012/011900/1, а також прийняти рішення про застосування митної вартості вказаних товарів, заявленої і розрахованої декларантом.

Листом від 27.04.2012 р. № 15/2-152-1/785, який отримано позивачем 03.05.2012 р., відповідач повідомив ТОВ "Нікея-ЛТД", що за результатами розгляду скарги позивача від 29.03.2012 р. № 63 та з урахуванням домовленостей, досягнутих під час проведення в приміщенні ДМС України вказаної зустрічі, позивачу необхідно надати до митного органу обговорені додаткові документи і за умови надання таких документів митне оформлення товарів буде здійснено за заявленою декларантом митною вартістю. Разом з тим, позивачу повідомлено, що відповідно до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 (339-2008-п) митний орган має право здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операції їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Як слідує матеріалів справи, 07.09.2010 р. між ТОВ "Нікея-ЛТД" та компанією "Limited" (КНР) було укладено контракт поставки товарів № NK2010/1, до якого в подальшому були внесені зміни.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України (4495-17) , на підставі наявних у нього відомостей.

Згідно статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів. Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу зустрічі керівництва сектору по контролю за правильністю визначення митної вартості відділу митних платежів Київської регіональної митниці з уповноваженою особою ТОВ "Нікея-ЛТД" від 06.04.2012 р., на порядку денного якого стояло проведення зустрічі з приводу скарги позивача від 29.03.2012 р. № 63, за підсумками якого позиція митного органу була наступною: митна вартість товару буде остаточно визначена/переглянута митним органом після подання додаткових документів у 90 денний термін з часу митного оформлення вантажної митної декларації (оскільки товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання), враховуючи вимоги статті 264 Митного кодексу України та наказу ДМС України від 17.03.2008 р. № 230 "Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при ввезенні їх на митну територію України" (z0259-08) .

На момент подання скарг до ДМС України, наданий ТОВ "Нікея-ЛТД" строк для подання додаткових документів для підтвердження митної вартості не закінчився. Рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, митними органами не приймалось, в тому числі і за результатами розгляду скарги ТОВ "Нікея-ЛТД" від 29.03.2012 р. № 63 на рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 16.03.2012 р. № 100000003/2012/011900/1.

Згідно положень частини шостої статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. у справі № 2а-7909/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.