розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014

у справі № 2а-10175/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В."

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.05.2012 № 0000132230, № 0000142230 та № 0000152232.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено Акт перевірки від 07.05.2012 № 197-22-30-30530955, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами і доповненнями: заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 036 643,0 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, абзацу "а" п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12-2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями: заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91 934,00 грн., та завищення заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 3 151 929,00 грн.;

- п.103.10 Податкового Кодексу України (2755-17) від 02.12.2010 № 2755-VІ: недонарахування податку на доходи нерезидента, отримані ним із джерелом їх походження з України на загальну суму 94128,44 грн.;

- п.7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2001 № 470 (470-2001-п) , та з 01.01.2011 - п.103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ: неподача до податкового органу "Звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів" (по кожному нерезиденту окремо) по інших доходах нерезидентів.

З урахуванням заперечень позивача, а також, здійсненого перерахунку грошових зобов'язань внаслідок часткового визнання відповідачем незаконності встановлених перевіркою порушень, на підставі акта перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2012:

- № 0000132230, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 171 280,00 грн., з яких за основним платежем - 137 024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 256,00 грн.;

- № 0000142230, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114 918,00 грн., з яких за основним платежем - 91 934,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 984,00 грн.;

- № 0000152232, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 99 358,06 грн., з яких за основним платежем - 94 128,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 229,62 грн.

- № 0000152231, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 558 201,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем були укладені з ТОВ "ВВ-Інформ-Груп", ТОВ "Весткомплектсервіс", ФОП ОСОБА_2 та ПП "Спутник-А" договори про надання послуг із пошуку клієнтів (агентські) та послуг, пов'язаних зі сприянням у поверненні майна від його контрагентів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт на основі укладених замовником з клієнтами договорів за посередництвом виконавців, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітами про проведені роботи.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів, позивачем надано суду банківські виписки, що підтверджують сплату агентської винагороди ТОВ "ВВ-Інформ-Груп", ТОВ "Весткомплектсервіс" та ФОП ОСОБА_2, договори та інші документи, що складались між позивачем та суб'єктами господарювання, з якими останній вступив у господарські відносини за посередництвом вищеназваних контрагентів, а також витяги із бухгалтерського обліку (журнали-ордери і відомості по рахунках).

Також, матеріалами справи, зокрема, актом здачі-прийняття робіт (послуг), звітом про виконані роботи підтверджується виконання позивачем та ПП "Спутник-А" умов агентського договору № 01/02/10-А від 01.02.2010, предметом якого є сприяння останнього у поверненні майна (елементів будівельної опалубки), що належить позивачу та передане ним на відповідальне зберігання ПП "Альфа-Строй-Сервіс".

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підтвердженість господарських операцій позивача з ТОВ "ВВ-Інформ-Груп", ТОВ "ВЕСТКОМПЛЕКТСЕРВІС", ФОП ОСОБА_2, та ПП "Спутник-А", внаслідок яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивач не сплачував податок з доходів нерезидента, при перерахуванні нерезидентам "DOKA GMBH" Австрія та "DOKA Bulgaria EOOD" Болгарія валютних коштів у вигляді доходів із джерелом їх походження з України.

Позивачем не було надано до перевірки довідки про підтвердження статусу резидентства фірми "DOKA GMBH" Австрія та фірми "DOKA Bulgaria EOOD" Болгарія, в яких зазначено, що такі довідки підтверджують той факт, що нерезидент є особою з постійним місцезнаходженням в зазначеній країні у розумінні Угоди між урядом України та зазначеної в довідці країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Разом з тим, судами правомірно спростовано наведені висновки відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні: Сертифікати про статус резидента за 2008, 2010-2012 роки відповідно до угоди про уникнення подвійного оподаткування між Австрією та Україною стосовно "DOKA GMBH"; копія витягу з торгового реєстру від 03.09.2008 стосовно "DOKA GMBH" Австрія; копія витягу з історичними даними станом на 13.08.2008 стосовно "DOKA GMBH" Австрія; нотаріально посвідчена копія довідки від 05.11.2010 стосовно "DOKA Bulgaria EOOD" Болгарія.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 № 0000132230, № 0000142230 та № 0000152232.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.