провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. у справі № 2а-6430/12/1470 за позовом ОСОБА_4 до Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним та скасування розпорядження,

ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання незаконними і скасування розпорядження № 23-р від 16.01.2009 року та розпорядження № 78-р від 07.02.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані розпорядження не відповідають законодавству, зокрема Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) та Закону України "Про архітектурну діяльність" (687-14) , та є такими, що порушують права інвесторів-забудовників (в тому числі і позивача).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 р. надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Розпорядженням № 23-р від 16.01.2009 року, Кривоозерська РДА надала дозвіл Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації будівництво об'єкта "Школа-інтернат в с. Берізки Кривоозерського району - газозабезпечення" та відведено зазначеному Управлінню земельну ділянку площею 10,5 га в тимчасове користування на період будівництва об'єкта.

Розпорядженням Кривоозерської РДА № 78-р від 07.02.2009 року затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Школа-інтернат в с. Берізки Кривоозерського району - газозабезпечення"; рекомендовано Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації безкоштовно передати на баланс Берізківській школі-інтернату газові топкові; рекомендував Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації передати підвідний газопровід до Берізківської школи-інтернату на баланс Первомайського управління експлуатації газового господарства ВАТ "Миколаївгаз" із збереженням державної форми власності на вказаний газопровід.

Не погоджуючись з зазначеними розпорядженнями позивач і звернувся з даним позовом.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вмотивував свої висновки тим, що позивачем не доведено порушення його прав оскарженими розпорядженнями Кривоозерської РДА.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (п. 8 ст. 3 КАС України).

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Також, згідно зі статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Тобто, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як встановлено судами, позивач зазначав, що до грудня 2012 року йому надавалася інформація про те, що побудований відповідно до розпорядження № 23-р об'єкт експлуатується у тестовому режимі, і про існування акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Школа-інтернат в с. Берізки Кривоозерського району - газозабезпечення", що був затверджений розпорядженням відповідача № 78-р від 07.02.2009 року він дізнався лише з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області № 7/14-5487/12 від 20.11.2012 року. В підтвердження своїх вимог, позивач схематично зазначав, який газопровід був побудований відповідно до умов договору від 28.05.2006 р., а який - відповідно до розпорядження РДА № 23-р від 16.01.2009 року. Однак, під час розгляду справи позивачем не було надано доказів затвердження проекту газозабезпечення саме школи-інтернату, також не надав доказів того, що між Комітетом (або позивачем) і відповідачем виникли правові відносини з приводу реалізації цього проекту.

Аналізуючи зміст наведених вище законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи та позовної заяви, суди обґрунтовано дійшли висновку, що позивачем не зазначено та не доведено, яким чином оскаржувані Розпорядження № 23-р від 16.01.2009 року та № 78-р від 07.02.2009 року порушують його права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.