головуючого Слинька С.С.,суддів Крижановського В. Я., Наставного В. В., за участю прокурора Сорокіної О. А., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 11 травня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, який не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 303 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, використовуючи матеріальну залежність ОСОБА_6, яка ніде не працювала та не отримувала метеріальних коштів, а також використовуючи її уразливий стан, з жовтня 2008 року втягнув останню у заняття проституцією. Також ОСОБА_5 займався сутенерством - надавав приміщення орендованої квартири для надання інтимних послуг ОСОБА_6, перевозив її на своєму автомобілі до клієнтів, надавав номер свого мобільного телефону для отримання викликів від клієнтів та підшукував таких для надання інтимних послуг ОСОБА_6

13 квітня 2009 року приблизно о 21:00 ОСОБА_5, отримавши на свій мобільний номер замовлення на надання інтимних послуг, на своєму автомобілі привіз ОСОБА_6 до магазину «Весна», розташованого по вул. Фрунзе у м. Полтаві, де зустрівшись з ОСОБА_7 домовився з ним про те, що ОСОБА_6 надасть йому інтимні послуги, які будуть коштувати 250 грн за годину. Також в ході зустрічі ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 орендовану ним квартиру, однак останній відмовився. Після цього ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_7 та

ОСОБА_6 до сауни для надання останньою інтимних послуг ОСОБА_7

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду вирок районного суду залишено без зміни.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засуджений ОСОБА_5 порушує питання про незаконність постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі. При цьому просить змінити судові рішення та застосувати до нього положення статей 69 та 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 303 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів засудженого про суворість призначеного йому покарання, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при визначенні виду та розміру покарання, яке необхідно призначити

ОСОБА_5, врахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи та характеристику особи засудженого. Зокрема, суд взяв до уваги, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання.

На підставі цих даних у їх сукупності суд дійшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 тільки в умовах ізоляції від суспільства і призначив йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої йому статті.

Аналогічні доводи щодо суворості призначеного йому покарання у виді реального позбавлення волі, були наведені і в апеляційній скарзі засудженого. Вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнанні безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення ОСОБА_5 покарання, навіть з урахуванням наявності на утриманні засудженого неповнолітнього сина та престарілої матері, оскільки воно за своїм видом та розміром є справедливим і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, колегія суддів не виявила.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів