головуючого - судді Бех М.О., Бех М.О., суддів - Орлової С.О., Квасневської Н.Д., при секретарі - Гладкіх Л.М., з участю прокурора - Опанасюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 5-6112кв13 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2013 року, -

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,-

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої його здоров'ю, 309 гривні 84 копійки та моральної шкоди 10 000 гривень.

По справі вирішено питання судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

13 жовтня 2012 року, близько 23 години, ОСОБА_2, спільно зі своїми знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, знаходячись на подвір'ї Красненської загальноосвітньої школи, що за адресою Донецька область, Красноармійський район, с. Красне, вул. Центральна, буд.2-Б, розпивали спиртні напої, при цьому дуже голосно розмовляли. Це побачив ОСОБА_4, який в цей час знаходився біля будівлі Красненської сільської ради, що розташована за адресою Донецька область, Красноармійський район, с. Красне, вул. Центральна, буд.6-Б. Підійшовши до даної компанії хлопців, ОСОБА_4 представився головою сільської ради, зробив останнім зауваження з приводу непристойного поводження на подвір'ї школи та попросив залишити подвір'я школи. З приводу цього між ним та вказаними особами виникла суперечка, під час якої ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, не маючи при цьому умислу на спричинення тяжких тілесних пошкоджень для здоров'я потерпілого, вдарив останнього кулаком правої руки в ліву частину обличчя, в результаті чого у потерпілого ОСОБА_4 виникла травма голови з переломом лицьових кісток черепу та явищами забою речовини головного мозку, тобто тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Вищезазначений удар, нанесений ОСОБА_2, придав тілу потерпілого ОСОБА_4 прискорення при його падінні із положення стоячи та ударом правою скроневою областю об покриття подвір'я школи, в результаті чого у потерпілого ОСОБА_4, внаслідок необережних дій ОСОБА_2 по відношенню до тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим при падінні, утворилася травма голови, що супроводжувалася переломом кісток зводу та основи черепа, явищами забою речовини головного мозку, пластинчастої оболончатої гематоми правої скроневої області головного мозку, тобто тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, небезпезпечних для життя.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2013 року вирок суду місцевого суду, в частині призначеного покарання, скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки і 6 місяців.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на недостатність врахування апеляційним судом щирого каяття та визнання вини ОСОБА_2, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, позитивної характеристики, фактично порушує питання про неправильне застосування кримінального закону тобто незастосування ст. 75 КК України (2341-14) , яка, на думку захисника, підлягає застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, апеляційний суд, розглядаючи справу в межах апеляційної скарги прокурора на необґрунтоване застосування ОСОБА_2 ст. 75 КК України, дотримався цих вимог закону і, призначаючи покарання у виді обмеження волі, належним чином мотивував своє рішення, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який, раніше не судимий, позитивно характеризується, взяв до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, часткове відшкодування матеріальної шкоди, а також ту обставину, що злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, що обтяжує покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає призначене ОСОБА_2 покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. ст. 122 і 128 КК України, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, у виді обмеження волі на строк 2 роки і 6 місяців, таким, яке за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Оскільки обставини, наведені у касаційній скарзі захисника, вже враховані апеляційним судом при призначенні покарання ОСОБА_2, то колегія суддів вважає за неможливе їх повторне врахування для звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням.

Беручи до уваги, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, - касаційна скарга захисника засудженого має бути залишена без задоволення, а вирок апеляційного суду - без змін.