Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Кравченка С.І., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Вергізової Л.А.,

з участю представника потерпілої ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника в інтересах потерпілої адвоката ОСОБА_1 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ст. 116 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування на користь :

ОСОБА_3 12313, 75 грн. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_4 30000 грн. моральної шкоди;

НДЕКЦ при УМВС України У Хмельницькій області 337,68 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на обставину, що обтяжує ОСОБА_2 покарання «смерть потерпілого» як тяжкі наслідки, завдані злочином.

Вирішено питання про речові докази на підставі ст. 81 КПК України.

ОСОБА_2 засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 у власній квартирі по АДРЕСА_1, у відповідь на образи зі сторони співмешканця ОСОБА_5 в стані сильного душевного хвилювання умисно нанесла йому удар ножем у груди. Від отриманого тяжкого тілесного ушкодження потерпілий загинув на місці події.

У касаційній скарзі представник потерпілої адвокат ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування. Посилається на те, що органи досудового слідства та суд без достатніх підстав кваліфікували злочин за ст. 116 КК України. При цьому не враховано, що вбивство мало місце на ґрунті неприязних стосунків за відсутності стану сильного душевного хвилювання у засудженої. Неправильна кваліфікація злочину призвела до призначення м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, вважаючи, що в справі постановлено законне рішення; пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про умисне заподіяння засудженою смерті потерпілому не оспорюється у скарзі.

Доводи скарги про неправильну кваліфікацію злочинних дій винної перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Так із показань засудженої вбачається, що її співмешканець, потерпілий ОСОБА_5, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, в черговий раз наніс образи їй та сину. Не стерпівши, вона схопила зі столу кухонний ніж та якимось чином вдарила ОСОБА_5 у груди.

Наведені обставини вбачаються з показань свідка ОСОБА_6, який був очевидцем події.

За висновком судово - психіатричної експертизи ОСОБА_2 хоча і визнана осудною, проте в період інкримінованого їй діяння знаходилась у стані фізіологічного афекту, який може бути підставою для кваліфікації стану сильного душевного хвилювання.

Про наявний у підсудної ОСОБА_2 стан сильного хвилювання безпосередньо після злочину свідчать показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Наведені докази, яким дана належна оцінка судами першої та апеляційної інстанції, спростовують доводи скарги про неправильність кваліфікації злочину за ст. 116 КК України.

Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, визнання вини і щире каяття у вчиненому засудженої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, надавала допомогу потерпілому, позитивно характеризується за місцем роботи, активно сприяла у розкритті злочину. Також судом взято до уваги те, що злочинні дії підсудної стали наслідком неправомірної поведінки потерпілого.

Із урахуванням всіх обставин справи, суд визнав можливим виправлення засудженої без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

По справі відсутні порушення вимог ст.ст. 370 - 372 КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, виходячи зі встановлених обставин та наявних доказів, належним чином мотивував своє рішення, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Підстав для скасування оскаржуваного вироку та ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженої та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, як про це йдеться у касаційній скарзі представника в інтересах потерпілої адвоката ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу представника в інтересах потерпілої адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2012 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни.