розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 9 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року.

Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 9 січня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 203-2 КК України до покарання у виді штрафу десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 170000 грн. з конфіскацією грального обладнання.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів у справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_2 в період часу з 24 лютого 2012 року по 26 травня 2012 року, діючи умисно, з корисних мотивів, в порушення вимог ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334-VI від 15 травня 2009 року, з метою незаконного збагачення шляхом зайняття гральним бізнесом, придбавши у невстановленої слідством особи 20 гральних автоматів та електронну рулетку, розмістив їх у орендованому приміщенні - барі "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, де займався діяльністю з організації та проведення азартних ігор з використанням гральних автоматів і електронної рулетки. При цьому ОСОБА_2 уклав з охоронником бару ОСОБА_4 усну домовленість про обслуговування гральних автоматів і електронної рулетки та обслуговування клієнтів, що грали в азартні ігри.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеність вини і кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень та призначення його підзахисному більш м'якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не врахували всі обставини справи та дані, що характеризують особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і їм дана належна оцінка.

Викладені у вироку висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, зібраних у передбаченому законом порядку і їм надана судом належна оцінка.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, у тому числі те, що засуджений скоїв особливо тяжкий злочин, визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, добровільно дав суду повні та правдиві показання стосовно обставин скоєного ним злочину, чим сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, характеризується позитивно, є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого за умови призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника, належним чином перевірено і спростовано із зазначенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_2 покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України, колегія суддів не вбачає.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 9 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.