Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2012 року.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2012 року кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В апеляційному порядку постанова Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за те, що у період часу з 15 год. 24 грудня 2006 року до 7 год. 25 грудня 2006 року викрав 8650 грн. з металевого сейфу бухгалтерії ТОВ "МУ-7 - Сервіс", що знаходиться в м. Щолкіно Ленінського району АР Крим.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, а отже ст. 49 КК України, ст. 11-1 КПК України застосовані судом не вірно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Зазначений злочин вчинено в грудні 2006 року й він, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 КПК України прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій частиною першої ст. 49 КК України, вносять мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України надійшла до суду з постановою слідчого СВ Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 11-1 КПК України. Прокурор в судовому засіданні постанову слідчого підтримав і просив суд її задовольнити.

Згідно ст. 275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Таким чином доводи прокурора про невірне застосування судом ст. 49 КК України, ст. 11-1 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.

В апеляційному порядку судове рішення не оскаржувалося.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є підставами для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, судом касаційної інстанції не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.