розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2012 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2012 року,

Як убачається з матеріалів провадження, 09 лютого 2009 року

ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Сумської області із заявою про наявність у діях арбітражного керуючого ОСОБА_6 при ліквідації Будівельно-монтажного підприємства «Горизонт» ознак складу злочинів, передбачених КК.

16 червня 2011 року старший помічник Охтирської міжрайонної прокуратури виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо арбітражного керуючого, ліквідатора БМП «Горізонт» ОСОБА_6 та директора приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Десна» ОСОБА_7 на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року за відсутності в їх діях складу злочинів, передбачених КК.

Як убачається з постанови помічника прокурора, в ході проведення перевірки заяви ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 97 КПК

1960 року, з приводу вчинення неправомірних дій указаними особами, старший помічник прокурора не виявив у їх діях ознак складу злочинів, передбачених КК, а тому відмовив у порушенні кримінальної справи.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від

23 вересня 2011 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого помічника прокурора залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 жовтня 2011 року цю постанову місцевого суду залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, вищевказане рішення апеляційного суду скасовано, а матеріали провадження за його скаргою направлено на новий апеляційний розгляд.

У результаті нового апеляційного перегляду матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд ухвалою від 24 квітня 2012 року апеляцію ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову місцевого суду -без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених у справі за його скаргою судових рішень та направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на те, що рішення судів винесені з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а його доводи про безпідставність відмови у порушенні кримінальної справи щодо арбітражного керуючого ОСОБА_6 належним чином не перевірено.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, котрий частково підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1, перевіривши наявні матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких відмовлено у порушенні кримінальної справи, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК 1960 року при розгляді скарги на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суд перевіряє, чи були виконані при такій відмові вимоги ст. 99 цього Кодексу.

Як убачається з постанови, суд указаних вимог закону дотримався, належним чином перевірив матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, а висновок суду про те, що старший помічник прокурора повно, всебічно та об'єктивно провів перевірку за скаргою

ОСОБА_1, є обґрунтованим. Своє рішення про відмову в задоволенні скарги суд належним чином мотивував, визнавши, що наявні матеріали кримінальної справи не містять достатніх даних, які би давали підстави для порушення кримінальної справи.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції випливає, що апеляційний суд належним чином перевірив постанову місцевого суду й обґрунтовано визнав її такою, що відповідає вимогам закону. З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 про порушення як місцевим так і апеляційним судами вимог кримінально-процесуального закону при розгляді його скарги, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, апеляційний суд, розглядаючи доводи ОСОБА_1 в апеляції аналогічного змісту, визнав їх такими, що задоволенню не підлягають, навівши в ухвалі відповідні мотиви такого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377, 399 КПК 1960 року.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від

23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2012 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1, залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.