розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2012 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Львівського гарнізону від 10 листопада 2009 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 29 грудня 2009 року,

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1, 17 червня 2005 року останній звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою (повідомленням) про злочин, у якій просив порушити кримінальну справу за фактами вчинення злочину військовослужбовцями Народного комісаріату внутрішніх справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік, зокрема вчинення військовослужбовцями вбивств і катувань жителів Західної України, про що було повідомлено в публікаціях газети «Прикарпаття» від 30 квітня 2005 року та «Свобода» від 14-29 червня 2005 року № 21 (246).

14 жовтня 2005 року старший помічник військового прокурора Тернопільського гарнізону виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за наведеними в газетах фактами на підставі ст. 6 п. 1 КПК 1960 року - за відсутності події злочину.

14 листопада 2005 року цю постанову було скасовано прокуратурою Західного регіону України з наданням конкретних вказівок щодо проведення перевірки можливих фактів вчинення злочинів, на які посилався ОСОБА_1

Після проведення відповідної перевірки 30 листопада 2005 року старший помічник військового прокурора Тернопільського гарнізону на підставі

п. 1 ст. 6 КПК 1960 року відмовив у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, за фактами наведеними у публікації вищевказаних газет.

09 березня 2006 року Генеральна прокуратура України скасувала цю постанову через неповноту проведеної перевірки, а саме через непроведення ряду слідчих дій, які давали би підстави для прийняття законного рішення.

24 травня 2007 року старший помічник військового прокурора Тернопільського гарнізону знову виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за викладеними у газетах фактами про нібито вчинення військовослужбовцями НКВС СРСР на території Тернопільської області в 1944-1945 роках злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК, на підставі ст. 6 п.1 КПК 1960 року за відсутності події злочину.

Військовий місцевий суд Львівського гарнізону постановою від 06 лютого 2008 року скасував постанову старшого помічника прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали за заявою ОСОБА_1 повернув військовому прокурору Тернопільського гарнізону для проведення додаткової перевірки.

15 липня 2008 року старший помічник військового прокурора Тернопільського гарнізону знову відмовив у порушенні кримінальної справи за вищевказаними фактами на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року.

Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до місцевого суду. За результатом розгляду цієї скарги військовий місцевий суд Львівського гарнізону постановою від 05 серпня 2008 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив, постанову старшого помічника військового прокурора Тернопільського гарнізону від 15 липня 2008 року скасував, а матеріали за скаргою повернув військовому прокурору Тернопільського гарнізону для проведення додаткової перевірки.

Провівши чергового разу перевірку за заявою ОСОБА_1, старший помічник військового прокурора Тернопільського гарнізону постановою від

20 жовтня 2009 року знову відмовив у порушенні кримінальної справи за фактами, викладеними у вищевказаних публікаціях та в доповідній записці військового прокурора військ Міністерства внутрішніх справ Українського округу щодо вчинення військовослужбовцями НКВС СРСР на території Тернопільської області злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК, на підставі

п. 2 ст. 6 КПК 1960 року за відсутності в діянні складу злочину.

Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до місцевого суду. За результатом розгляду цієї скарги військовий місцевий суд Львівського гарнізону постановою від 10 листопада 2009 року скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову старшого помічника військового прокурора Тернопільського гарнізону від 20 жовтня 2009 року - без зміни.

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального гарнізону від 29 грудня 2009 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених у справі за його скаргою судових рішень та направлення матеріалів провадження на нове розслідування, посилаючись при цьому на те, що рішення судів винесені з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а його доводів про безпідставність відмови у порушенні кримінальної справи за викладеними у вказаних публікаціях фактами належним чином не перевірено.

Заслухавши доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_1, котрий просив касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі та наполягав на своїх вимогах за скаргою, думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, перевіривши наявні матеріали провадження за скаргою, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК 1960 року при розгляді скарги на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи суд перевіряє, чи були виконані при такій відмові вимоги ст. 99 цього Кодексу.

Як убачається з постанови, суд указаних вимог закону дотримався, належним чином перевірив матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, а висновок суду про те, що старший помічник прокурора повно, всебічно та об'єктивно провів перевірку за заявою ОСОБА_1, є обґрунтованим. Своє рішення про відмову в задоволенні скарги суд належним чином мотивував, визнавши, що наявні матеріали справи не містять достатніх даних, які би давали підстави для порушення кримінальної справи.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції випливає, що апеляційний суд належним чином перевірив постанову місцевого суду й обґрунтовано визнав її такою, що відповідає вимогам закону. З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 про порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінально-процесуального закону при розгляді його скарги, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, апеляційний суд, розглядаючи доводи ОСОБА_1 в апеляції аналогічного змісту, визнав їх такими, що задоволенню не підлягають, навівши в ухвалі відповідні мотиви такого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Постанову військового місцевого суду Львівського гарнізону від

10 листопада 2009 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 29 грудня 2009 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1, залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.