розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 19 вересня 2005 року, приблизно о 19 год. 30 хв., керуючи автомобілем "ВАЗ 2109" д.н.з. НОМЕР_1 у с. Октябрське Харківської області, проявив неуважність, при виникненні небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, у результаті чого скоїв зіткнення з велосипедом "Україна" під керуванням ОСОБА_3

В результаті ДТП ОСОБА_3 помер на місці, а пасажир велосипеду ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що до ОСОБА_2 було безпідставно застосовано ст. 75 КК України та не враховано наслідки вчиненого злочину, ту обставину, що останній раніше вчиняв злочини, завдану шкоду у повному обсязі не відшкодував. Також, вважає, стягнута на її користь моральна шкода є заниженою, а у задоволенні стягнення матеріальної шкоди відмовлено безпідставно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи потерпілої про м'якість призначеного засудженому покарання ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) , з внесеними змінами постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року (v0008700-09) "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивовано.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання засудженому суд врахував, ступень тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який щиро розкаявся у вчиненому, добровільно частково відшкодував завдану шкоду потерпілій ОСОБА_1

Проте, як убачається з вироку та матеріалів кримінальної справи, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом не в достатній мірі враховані конкретні обставини справи, наслідки вчиненого злочину, та обставина, що завдана шкода у повному обсязі не відшкодована.

Таким чином, суд належним чином не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги потерпілої про неправильне застосування закону, невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості, що є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Апеляційний суд вказані порушення не усунув, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи, якщо винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину буде доведена, а кваліфікація його дій підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, враховуючи те, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Крім того, при новому розгляді справи необхідно перевірити доводи потерпілої у частині вирішення цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (в ред. 1960), п.п. 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.