розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2010 року та визначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2013 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 5 листопада 2011 року о 00 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, незаконно заволодів автомобілем "ЗАЗ 1102" д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 14 878 грн. 42 коп., що належав ОСОБА_3

26 листопада 2011 року ОСОБА_2, приблизно о 21 год. 15 хв., перебуваючи у АДРЕСА_1, повторно таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 4 038 грн.

16 червня 2012 року ОСОБА_2, приблизно о 3 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу буд. 66-А по вул. Товариській у м. Запоріжжі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та погрожуючи застосуванням насильства, відкрито викрав належне ОСОБА_5 майно, загальною вартістю 925 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку та скасування ухвали у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості та застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України. Вважає, що судом не враховано, що засуджений вину визнав та у вчиненому розкаявся, активно сприяв слідству, не ухилявся від явки до слідчого та суду, потребує оперативного медичного втручання. Вказує, що судом апеляційної інстанції також безпідставно не було застосовано до засудженого вимоги ст. 75 КК України. Крім того, посилається на порушення апеляційним судом права на захист засудженого, оскільки ОСОБА_2 не доставлено у судове засідання при розгляді касаційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який проти касаційної скарги захисника заперечує, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2 врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які законом віднесені до тяжких та середньої тяжкості, як пом'якшуючі покарання обставини щире каяття у вчиненому та визнання позовів потерпілих, як обтяжуюче - вчинення засудженим злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Оскільки злочини ОСОБА_2 вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, судом обґрунтовано застосовано ст. 71 КК України та до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2010 року.

Апеляційний суд, при перегляді справи за апеляціями захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини, що впливають на призначення покарання.

Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає, а тому касаційна скарга захисника засудженого задоволенню не підлягає.

Доводи захисника про ту обставину, що засуджений не був присутній при розгляді справи у апеляційному суді не приймаються до уваги, оскільки розгляд справи був проведений з дотриманням вимог ч. 2 ст. 358 КПК України (1960), в матеріалах справи відсутні дані щодо клопотання засудженого про його виклик для участі при розгляді справи апеляційним судом.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які б були безумовною підставою для скасування або зміни судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.