головуючого - судді Животова Г.О., суддів Матієк Т.В., Шибко Л.В., за участю прокурора Деруна А.І., захисника ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Суворівського районного суду м. Херсона від 2 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року.

Вироком Суворівського районного суду м. Херсона від 2 липня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 7 червня 2010 року за ч. 2 ст. 289; ч. 3 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, засуджено за:

ч. 3 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 7 червня 2010 року остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 19 серпня 2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, засуджено за:

ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, раніше не судиму, засуджено за:

ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї певних обов'язків.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянку України, раніше не судиму, засуджено за:

ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї певних обов'язків.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за:

ч. 3 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за:

ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_11 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, раніше не судимого, за:

ч. 4 ст. 190 КК України виправдано у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину;

ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 358 КК України виправдано у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину;

ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України виправдано у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину;

ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України виправдано у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року вирок місцевого суду щодо засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку у формулюванні обвинувачення вказівку про вчинення злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_14, зазначивши "з особою, яка знаходиться у розшуку". В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_6, за попередньою змовою з особою, яка знаходиться в розшуку, в період часу з 25 грудня 2007 р. по 22 травня 2008 року шляхом підробки і використання підроблених документів, шляхом обману, зловживаючи довірою працівників банку, заволоділи грошовими коштами ЗАТ КБ "Приватбанк". При цьому, вони використали підроблені паспорт на ім'я ОСОБА_15, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, довідки, звіти, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, надавши їх працівнику банку ОСОБА_12, та, таким чином, ввівши його в оману. Також ОСОБА_6 з метою заволодіння майном у великих розмірах підробив документи, які посвідчуються установою банку і які надають право на отримання кредитних коштів. 28 грудня 2007 року з ОСОБА_6, який представився ОСОБА_15, було укладено кредитний договір про надання кредитних грошових коштів для придбання автомобілю. В цей же день, використовуючи підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_15, та підроблений документ, а саме підпис в заяві на видачу готівки на суму 53 126 грн. ОСОБА_6 подав їх до каси банку та отримав ці кошти, чим завдав матеріальну шкоду банку у великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_6, за попередньою змовою з особою, яка знаходиться в розшуку, у січні 2008 року, з метою заволодіння кредитними грошовими коштами банку, запропонували ОСОБА_7 за винагороду отримати грошові кошти ЗАТ КБ "Приватбанку", повторно в офісі банку в м. Херсоні вул. Ушакова, 93 надали ОСОБА_12 підроблені паспорт на ім'я ОСОБА_16, та інші офіційні документи. 22 січня 2008 року із ОСОБА_7, який представився ОСОБА_16 було укладено кредитно-заставний договір на видачу грошових коштів у сумі 88 546,70 грн., які були розподілені після отримання між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особою, яка знаходиться в розшуку, а банку завдано матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, аналогічним способом ОСОБА_6, ОСОБА_8, та особа, яка знаходиться в розшуку, за попередньою змовою між собою шляхом підробки паспорту на ім'я ОСОБА_17 та інших офіційних документів і їх використання шляхом подачі працівнику банку ОСОБА_12 заволоділи грошовими коштами банку в сумі 102 717 грн. на підставі укладеного з ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_17, банком кредитно-заставного договору від 1 лютого 2008 року.

Крім того, у період часу з 5 березня 2008 року по 14 березня 2008 року ОСОБА_6, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та та особою, яка знаходиться в розшуку, з метою заволодіння шляхом обману кредитними коштами банку у великому розмірі, підробили паспорт на ім'я ОСОБА_18 і інші офіційні документи, які надали ОСОБА_12 14 березня 2008 року із ОСОБА_10, який представився ОСОБА_18 було укладено кредитно-заставний договір на видачу кредитних грошових коштів в сумі 120 785,90 грн., які були отримані невстановленою особою та передані ОСОБА_6, ОСОБА_10 та особі, яка знаходиться в розшуку, а ЗАТ КБ "Приватбанк" їх діями було завдано матеріальної шкоди у великому розмірі.

Крім того, у березні 2008 року ОСОБА_6 повторно, разом із ОСОБА_9 і та особою, яка знаходиться в розшуку, домовилися про спільне заволодіння кредитними грошовими коштами банку шляхом обману у великому розмірі. Для чого підробили паспорт на ім'я ОСОБА_19, використавши фотографію ОСОБА_9 та надали його і інші підроблені офіційні документи працівнику ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк" і інші офіційні документи, які надали ОСОБА_12 на підставі яких 1 квітня 2008 року із ОСОБА_9 що представилася ОСОБА_19 було укладено кредитно-заставний договір на видачу кредитних грошових коштів для придбання автомобілю і яка в цей день отримала дані кошти в сумі 95 869,20 грн., вони були розподілені між всіма учасниками злочину, а банку їх діями завдана шкода у великому розмірі.

Крім того, у квітні 2008 року ОСОБА_6 повторно, разом із ОСОБА_11 та особою, яка знаходиться в розшуку домовилися на вчинення шахрайства. З цією метою підробили паспорт на ім'я ОСОБА_20 та інші офіційні документи на це ім'я, які необхідні для отримання кредиту і пред'явили їх працівнику банку ОСОБА_12, на підставі яких 7 квітня 2008 року із ОСОБА_11, який представився ОСОБА_20 було укладено банком кредитно-заставний договір на суму 4 418,75 грн. Даними коштами учасники злочину заволоділи, чим завдали ЗАТ КБ "Приватбанк" матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, досудовим слідством у справі обвинувачувався ОСОБА_12, який працював ХФ ЗАКТ КБ "Приватбанк" на посаді експерта, спеціаліста по кредитуванню, в тому що він у грудні 2007 року разом із ОСОБА_6 та особою, яка знаходиться в розшуку зорганізувалися у стійке злочинне об'єднання для вчинення злочинів з метою заволодіння кредитними грошовими коштами вказаного банку з розподілом функцій в якому ОСОБА_12, знаючи що ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, яких до нього в банк привела особа, яка знаходиться в розшуку, діють під чужими ім'ям, приймав підроблені документи, власноруч підроблював документи і формував з них кредитні справи, а також використовуючи електронно-обчислювальну техніку (комп'ютер), здійснив на ній незаконні операції і завірив керівництво у необхідності та вигідності підписання з вищевказаними особами кредитного договору і надання їм кредитів на зазначені суми заволодів шляхом підробки документів та їх використання, тобто шахрайства у великому розмірі з використанням електронно-обчислювальної техніки у складі організованої групи. Судом за цим обвинуваченням ОСОБА_12 виправдано на підставі того що відсутні докази, які б достовірно свідчили про наявність організованої групи з участю ОСОБА_12 та особи, яка знаходиться в розшуку.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених, внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки його мотивувальна частина не містить відповідного обґрунтування щодо виправдання ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. Вважає, що безпідставне виправдання ОСОБА_12 призвело до неправильного застосування кримінального закону також й в частині виключення кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину організованою групою" та перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 190 на ч. 3 ст. 190 КК України, в зв'язку з чим, призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі підсудного, внаслідок м'якості. Одночасно зазначає, що безпідставне виправдання ОСОБА_12 призвело до виключення з кваліфікації дій засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою із ОСОБА_12, чим також допущено неправильне застосування кримінального закону, що призвело до м'якості призначеного засудженим покарання.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_5 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, захисника, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивованим судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених ст. 324 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи та тексту вироку, суд, виправдовуючи ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочинів наведених вище вимог кримінально-процесуального закону у достатній мірі не дотримався.

Суд, навівши у виправдувальному вироку показання виправданого, який в судовому засіданні повністю заперечував свою причетність до вчинених злочинів, дійшов висновку, що доказів, які надані досудовим слідством, не достатньо для визнання останнього винним у вчиненні злочинів, а інший співучасник злочину - ОСОБА_14, не є підсудним по справі, оскільки матеріали відносно нього виділені в окреме провадження у зв'язку з оголошенням у розшук, а тому він не був допитаний щодо можливої ролі ОСОБА_12, що і позбавило суд визначити роль останнього у складі організованої групи. Інші докази судом не взяті до уваги, оскільки, на думку суду, прямо не вказують на ОСОБА_12, як на особу, яка вчинили злочини. При цьому у вироку відсутній ґрунтовний аналіз цих доказів та не зазначено переконливих мотивів, з яких вони не узяті до уваги.

У відповідності до вимог ст. 67 КПК України, ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 22 КПК України 1960 року суд, зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Як правильно посилається прокурору касаційній скарзі, суд не навів у вироку в достатній мірі переконливих доказів того, що ОСОБА_12 не вчиняв злочини, а також не аргументував належним чином свою позицію чому взяв до уваги одні докази та чому відкинув інші докази обвинувачення.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, зазначені порушення закону не усунув, в зв'язку з чим ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, судові рішення як такі, що ґрунтуються на припущеннях та прийняті з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, не можуть бути визнаними законними, у зв'язку з чим вирок та ухвала підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого постановити по справі законне й обґрунтоване рішення.