Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,за участю: прокурораСаленка І.В.,потерпілого ОСОБА_5,представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6,ОСОБА_7,розглянула в судовому засіданні 20 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Обухівського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Цим вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 2 ст. 365 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України;

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

за ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_6: з ОСОБА_8 950 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; та в солідарному порядку з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 15 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2012 року вирок змінено, збільшено розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 до 50 000 грн.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано винними і засуджено за те, що вони, працюючи дільничними інспекторами міліції Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області, будучи службовими особами, представниками влади, 27 травня 2011 року близько 17 год. у м. Обухові затримали неповнолітнього ОСОБА_5 та з метою отримання інформації щодо розповсюдження наркотичних засобів доставили його на територію гаражів Обухівського райвідділу, де перевищуючи владу, застосовували незаконні методи впливу на неповнолітнього, що супроводжувалось насильством та діями болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого.

Крім того, дільничний інспектор міліції ОСОБА_8, використовуючи службове становище, погрожуючи насильством, вимагав від ОСОБА_5 гроші у сумі 1 000 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та м'якістю призначеного ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання. Посилається на безпідставне звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, думку потерпілого ОСОБА_5, представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 суд послався на їх щире каяття та сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, відсутність попередніх судимостей та обтяжуючих обставин.

Разом із тим, судом не взято до уваги тяжкість вчинених злочинів та цинічний спосіб їх вчинення. Так, працівники міліції, які погрожували неповнолітньому побиттям та тортурами, що принижували його особисту гідність, фактично залишились безкарними.

Отже, висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства є недостатньо мотивованим, а призначене їм покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не відповідає тяжкості злочинів та особі засуджених і є занадто м'яким.

Оскільки апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

З огляду на викладене судові рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними за даним вироком, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2012 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.