Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці, Державної митної служби України (далі - ДМС України) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати нечинним наказ ДМС України від 27.07.2012 року № 1562-к "По особовому складу Львівської митниці" в частині припинення з 30.07.2012 року перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновити його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано наказ ДМС України від 27.07.2012 року № 1562-к "По особовому складу Львівської митниці" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4, поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Мостиська" Львівської митниці і стягнуто з Львівської митниці на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10909,24 грн.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення цих судів і відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в митних органах. Наказом ДМС України від 27.07.2012 року № 1562-к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах з підстав порушення присяги державного службовця.

Підставою для звільнення позивача за порушення присяги державного службовця стала доповідна записка за результатами службової перевірки від 27.07.2012 року, в ході якої було зроблено висновок, що посадові особи Львівської митниці, зокрема, позивач, здійснювали пропуск товарів з порушенням вимог п. 1 ст. 364, п. 1, 3 ст. 318 Митного кодексу України і посадових інструкцій.

Відповідно до положень статті 569 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) (далі - Статут) встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно п. 1 ст. 22 Статуту (2805-15) до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників. Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 року № 918 (z0154-11) затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, яка визначає приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування (службової перевірки) в митній службі України, документування й оформлення його результатів, прийняття за ним рішення, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування (службової перевірки) у справи, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Статуту, який визначає види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до підпункту 1 пункту 28 Статуту (2805-15) звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Закон України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) є спеціальним нормативним актом щодо врегулювання правовідносин, пов'язаних із застосування заохочень та дисциплінарних стягнень для посадових осіб митної служби, у тому числі їх звільнення, а відтак його норми мають пріоритет над іншими правовими нормами загального характеру, зокрема, Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Зазначені у наказі про звільнення позивача з посади і припинення перебування на державній службі порушення, які кваліфіковані як несумлінне виконання основних обов'язків державного службовця та своїх службових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у п. 1 ст. 22 Статуту (2805-15) , за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених ст. 23 цього Статуту (2805-15) .

Колегія суддів погоджується також і з тим, що відповідачами належними і допустимими доказами не доведено не тільки того чи дійсно зі сторони позивача мали місце порушення щодо переміщення через митний кордон товарів чи вантажів поза митним контролем, встановлення умисності допущених ним порушень і настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, але й щодо кількості та вартості товарів, що переміщалися через митний кордон.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач при здійсненні митного оформлення транспортних засобів не допустив порушень посадової інструкції та ст. ст. 318, 374 МК України, у його діях відсутні ознаки діянь, що підпадають під ознаки порушення Присяги державного службовця, а тому відсутні правові підстави для звільнення.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ці вимоги підтверджені встановленими обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи касаційних скарг зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційні скарги Державної митної служби України і Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.