Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Крижановського В.Я., Наставного В.В.

розглянувши у судовому засіданні 9 грудня 2013 року у м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року,

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, судимого 08.02.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Республіки Крим від 29 серпня 2013 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 25 березня 2013 року, перебуваючи в магазині "ПП ОСОБА_8" у с. Журавлівка, відкрито викрав належну ОСОБА_5 пляшку пива вартістю 17 грн. 90 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Указує на невелику ціну викраденого, у зв'язку з чим вважає, що вчинив не злочин, а адміністративне правопорушення. Зазначає, що призначене покарання є занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно, оскільки він, будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, діючи з корисливих мотивів, у присутності інших осіб, які розуміли протиправний характер його дій, а він у свою чергу усвідомлював це, відкрито викрав чуже майно.

Адміністративна відповідальність за вчинення грабежу законом не передбачена.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б скасування судових рішень, не встановлено.

Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог закону, з урахуванням обставин, на які посилається у скарзі засуджений, у виді найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року.