Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.за участю прокурора Вергізової А.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено:

за ч. 1 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 3 (три) роки.

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на неї виконання обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 1000 гривень на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній потерпілій ОСОБА_7

Вирішено питання судових витрат та речових доказів по справі.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона 02 червня 2012 року, о 21 годині 30 хвилин, в АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нанесла ОСОБА_6 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла, внаслідок чого заподіяла останній легкі тілесні ушкодження та порушила нормальний режим відпочинку останньої і її малолітньої доньки ОСОБА_7

Після цього, ОСОБА_5 покидаючи зазначену вище квартиру, таємно викрала належне ОСОБА_6 майно, загальною вартістю 289 гривень 92 копійки.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року вирок суду першої інстанції змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та визначено вважати її засудженою за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_5 392 (триста дев'яносто дві) гривні судових витрат. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Не погоджується з перекваліфікацією апеляційним судом дій ОСОБА_5 з ч. 1. ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та вважає, що факт вчинення останньою хуліганських дій підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Крім того зазначає, що у зв'язку з перекваліфікацією дій ОСОБА_5 апеляційний суд безпідставно прийняв рішення про пом'якшення покарання останній, оскільки засуджена вину у вчиненні злочину не визнала, у скоєному не розкаялась та завдану потерпілим шкоду не відшкодувала.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України злочином визнається грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Згідно рекомендацій п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22.12.2006 року № 10 (va010700-06) суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 апеляційний суд, врахувавши ту обставину, що всі дії ОСОБА_5, які суд визнавав як хуліганські, відбувалися у приміщенні квартири потерпілої, тобто у місці, обмеженому для сторонніх осіб і не призначеному для загального користування громадян, а також те, що засуджена прибула до потерпілої не з метою вчинення хуліганських дій, а для з'ясування особистих стосунків, в ході чого заподіяла ОСОБА_6 тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних стосунків, обґрунтовано дійшов висновку про неправильну правову оцінку дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши позицію потерпілої ОСОБА_6 щодо притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, що можливе не інакше, як за скаргою потерпілого, правильно прийняв рішення про перекваліфікацію дій засудженої на ч. 2 ст. 125 КК України.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Покарання, призначене ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України, при обранні його виду та розміру судом було враховано наявні у матеріалах справи відомості про її особу, тяжкість вчиненого злочину та обставину, що обтяжує покарання. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено, тому підстав для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.