розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади керівних працівників і спеціалістів в органах місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на неї виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто судові витрати та вирішено питання речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 21 травня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище в силу займаної посади заступника голови Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, в період з 02 липня 2012 року по 06 серпня 2012 року сприяла ОСОБА_7, що діяв в інтересах СПД Хоруженко у складанні, підписанні та видачі працівниками Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя погоджувального листа та паспортів прив'язки на встановлення чотирьох об'єктів торгівлі на території Гагарінського району м. Севастополя, за що 06 серпня 2012 року, одержала від ОСОБА_7 хабар в сумі 25000 гривень, що є значним розміром.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що рішення судів про застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України не вмотивоване належним чином та відсутні достатні підстави для її застосування. Крім того, вказує, що призначене засудженій покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої внаслідок м'якості, оскільки судами безпідставно не позбавлено ОСОБА_5 рангу державного службовця. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду, який на думку прокурора, передчасно залишив апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисника, які вважали, що судові рішення слід залишити без зміни, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженій ОСОБА_5 покарання та застосування ст. 75 КК України, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженої яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та пристарілих батьків, обставинами, що пом'якшують покарання визнав щире каяття у скоєному та часткове визнання ОСОБА_5 вини, оскільки вона не оспорювала факту отримання грошових коштів та не погоджувалась лише з правовою кваліфікацією її дій. Все зазначене у своїй сукупності дало підстави суду вважати, що виправлення засудженої можливе без реального відбування нею основного покарання з встановленням іспитового строку, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, відповідно до змісту ст. 75 КК України, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням і при засудженні її за тяжкий злочин, тому доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло призначення ОСОБА_5 занадто м'якого покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд дав поверхневу оцінку доводам апеляції та належним чином не мотивував свого рішення не відповідають дійсності і спростовуються самою ухвалою апеляційного суду, в якій детально викладено всі доводи апеляційної скарги прокурора і на них надано мотивовані відповіді, а також прийнято рішення, яке відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.