Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7

розглянула у судовому засіданні 5 грудня 2013 року у м. Києві справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 22 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Торезького міського суду Донецької області від 22 березня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 315 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 7 квітня 2010 року на території дитячого будинку, розташованого по вулиці Курській у м. Торез, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілих, схилив ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до вживання, шляхом паління, особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

У касаційній скарзі із доповненнями засудженого ОСОБА_1 та в касаційних скаргах захисника ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4 порушується питання про зміну судових рішень щодо останнього в частині призначеного йому покарання. Скаржники вважають, що судом не враховано усі обставини, які пом'якшують покарання засудженого, та свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, пов'язаного із позбавлення волі. Просять звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, захисника та потерпілих на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2013 року видно, що суд касаційної інстанції, перевіряючи справу за касаційною скаргою заступника прокурора області, дійшов висновку про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку з необгрунтованим застосуванням ст. 75 КК України, тому скасував ухвалу апеляційного суду, якою засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням, та направив справу на новий апеляційний розгляд.

Розглядаючи справу після скасування незаконної ухвали, апеляційний суд у повній мірі дотримався вимог ст. 399 КПК України 1960 року, відповідно до якої вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

При цьому, як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, урахувавши конкретні обставини справи та дійшовши висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, апеляційний суд належним чином обґрунтував в ухвалі свій висновок про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, хоч і зазначив у вироку, однак, всупереч вимогам ст. 65 КК України у повній мірі не врахував дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи. Зокрема, вирішуючи питання щодо міри покарання, суд залишив поза увагою, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, є особою молодого віку. Крім того, колегія суддів бере до уваги думку потерпілих, які просили не застосовувати щодо ОСОБА_1 суворого покарання, на чому наполягали і під час судового засідання в суді касаційної інстанції. Неврахування зазначених обставин при обранні покарання призвело до призначення засудженому покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені санкцією статті кримінального закону, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

З урахуванням вищенаведеного, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, на підставі ст. 398 КПК України 1960 року, колегія суддів вважає за необхідне змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання, обравши більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 315 КК України.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Торезького міського суду Донецької області від 22 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 315 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 (двох) років позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.