Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 6 березня 2102 року.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 6 березня 2102 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік до основної міри покарання та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму,

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік до основної міри покарання та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_1, будучи головою Підліснянської сільської виборчої комісії Монастириського району, діючи в групі осіб за попередньою змовою з секретарем цієї ж комісії ОСОБА_2, в листопаді 2010 року, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно привласнили та розтратили бюджетні кошти на загальну суму 3580 грн., виділені на проведення виборів, що відбулися 31 жовтня 2010 року, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, їх складання та видачі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи кваліфікацію дій засуджених та доведеність їх вини, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 75 КК України звільнив засуджених від відбування додаткового покарання у виді обмеження права обіймати посади.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги і просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі прокурора не оскаржуються висновки суду про винуватість засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, кваліфікація їх дій за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та правильність застосування до призначеного основного покарання вимог ст. 75 КК України.

Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає помилковими доводи скарги, що суд звільняючи засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, звільнив їх від відбування як основного так і додаткового покарань.

За змістом резолютивної частини вироку засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнені лише від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1рік.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України та відповідають вимогам ст. 75 КК України.

Неправильного застосування судом кримінального закону по справі не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 6 березня 2102 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області - без задоволення.