розглянула в судовому засіданні 20 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 квітня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 307 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 травня 2009 року в с. Іванків Ямпільського району Вінницької області незаконно придбав у невстановленої досудовим слідством особи мішок з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом та незаконно перевіз його на автомобілі ВАЗ 2107 д.н. НОМЕР_2 в м. Ямпіль, де незаконно зберігав з метою збуту в сараї на території домогосподарства по АДРЕСА_1.

Крім того, 29 травня 2009 року біля 08.30 год. ОСОБА_1 з території домогосподарства по АДРЕСА_1 в салоні автомобіля НОМЕР_1, належного та під керуванням ОСОБА_3, який не був проінформований про вміст мішка, незаконно перевіз мішок з особливо небезпечним наркотичним засобом в особливо великих розмірах з метою його збуту до м. Вінниці.

В цей же день о 11.30 год. біля будинку № 52 по вул. 600-річчя в м. Вінниці співробітники ВБОГ і ОЗ УБОЗ ГУМВС України у Вінницькій області під час затримання та огляду автомобіля марки «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1, виявили та вилучили мішок з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою 13223 гр. у висушеному стані.

Крім того, у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено паперовий згорток із речовиною рослинного походження зеленого кольору у подрібненому стані, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою 1,0 г. у висушеному стані.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання, пом'якшено його та вказано вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 307 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, зазначаючи, що судами в достатній мірі не враховано дані щодо особи засудженого і його сімейного стану, його відношення до вчиненого і відсутність обставин, що його обтяжують, та просить вирок і ухвалу в частині призначеного покарання змінити і на підставі ст.ст. 69, 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість призначеного покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 307 ч.3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої і апеляційної інстанцій щодо призначеного йому покарання.

При призначені засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винним і засуджено відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу ОСОБА_1, який відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості, позитивно характеризується за місцем проживання, не виявляє ознак наркоманії, алкоголізму та виявляє ознаки зловживання коноплею. Крім того, враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

При розгляді апеляції захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував, змінивши вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання, пом'якшивши його.

Так, апеляційний суд з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, відношення засудженого до скоєного, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують покарання, наявність у ОСОБА_1 захворювання, дійшов висновку про можливість його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів шляхом призначення йому покарання в мінімальних межах санкції частини 3 статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Крім того, апеляційний суд перевірив і доводи, на які посилається захисник в касаційній скарзі щодо неповного врахування судом усіх даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують покарання, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Отже, покарання засудженому призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і зміни судових рішень та призначення засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.