головуючого-судді Міщенка С.М., суддів: за участю прокурора: захисника засудженої Єлфімова О.В., Сахна Р.І., Шевченко О.О., ОСОБА_9, ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні 3 грудня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за:

- ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного їй майна;

- ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції закону від 15 січня 2009 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1190 грн;

- ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 15 січня 2009 року) до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумі доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за те, що вона, не працюючи в ТОВ "Бусел-Прикарпаття", 17 листопада 2006 року отримала від невстановленої досудовим слідством особи завідомо підроблені документи, а саме: довідки про місце роботи та про доходи із ТОВ "Бусел-Прикарпаття", які у той же день подала у Тернопільську філію ВАТ КБ "Хрещатик". На підставі цих завідомо підроблених документів між Тернопільською Філією (далі ТФ) ВАТ КБ "Хрещатик" та ОСОБА_6 17 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № 14-215-СП та видано останній грошові кошти в сумі 99 000 доларів США.

Також, у січні 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи по АДРЕСА_1, використовуючи персональний комп'ютер та принтер, підробила довідки про доходи №11 від 15 січня 2008 року та № 137 від 10 грудня 2008 року видані ТОВ "Бусел Прикарпаття" на ім'я ОСОБА_7, які не відповідали дійсності, оскільки остання на даному підприємстві не працювала. Вона ж виконала підписи за бухгалтера і директора товариства, а також виготовила фіктивний трудовий договір від 22 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та фірмою "Metropolitan Emploment".

В грудні 2008 року під час здійснення перевірки ТФ ВАТ КБ "Хрещатик" фінансового стану позичальника ОСОБА_7, ОСОБА_6 подала зазначені фіктивні документи до банківської установи.

Також, в лютому 2009 року ОСОБА_6 подала інформацію в агенцію нерухомості "Коло" про продаж квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка була оформлена на ОСОБА_7, а фактично належала їй.

21 лютого 2009 року в агенції нерухомості "Коло", ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_8, яка мала намір придбати житло, домовились про купівлю-продаж зазначеної квартири. Одночасно ОСОБА_6, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання по продажу квартири, ввійшовши в довіру ОСОБА_8, повідомила їй про те, що на квартиру оформлений кредит, який необхідно сплатити для переоформлення квартири.

Цього ж дня, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_8 гроші в сумі 35 000 доларів США, що згідно офіційного курсу встановленого НБУ становить 269 500 грн для погашення суми заборгованості по кредиту в ТФ ВАТ КБ "Хрещатик". Після цього, діючи відповідно до попередньої усної домовленості із ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_8 з метою швидшого погашення кредиту та переоформлення квартири на себе, 14 квітня 2009 року особисто перерахувала в ТФ ВАТ КБ "Хрещатик" для погашення кредиту оформленого на квартиру, грошову суму 100 330 грн.

19 травня 2009 року ОСОБА_6, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом продовження внесення грошових коштів для погашення кредиту в ТФ ВАТ КБ "Хрещатик", отримала від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 23 000 долларів США, що згідно офіційного курсу встановленого НБУ становить 175 292 грн 20 коп. Взяті на себе зобов'язання по питанню погашення кредиту за рахунок коштів останньої та переоформлення на неї квартири, не виконала, а гроші використала на власні потреби. Внаслідок цього, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8, ОСОБА_6 заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму 545 122 грн 20 коп., спричинивши їй на зазначену суму шкоду.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї засуджена просить судові рішення змінити та пом'якшити призначене покарання, застосувавши до неї положення ст. ст. 69, 75 КК України. При цьому посилається на неповноту та однобічністю судового і досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність покарання тяжкості злочину та її особі внаслідок суворості. Також вказує на неналежне ознайомлення її з матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженої ОСОБА_6 на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженої в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.

Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчинених засудженою ОСОБА_6 злочинів, її дії судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Що стосується доводів скарг засудженої щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, то вони заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до положень ст. 69 КК України, суд за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може призначити основне

покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції відповідної статті Кримінального кодексу (2341-14) .

Виходячи з конкретних обставин справи, особи винної ОСОБА_6, яка повністю визнала свою вину, раніше не судима, є особою пенсійного віку, позитивно характеризувалась, наявність у неї на утриманні батьків похилого віку, а також поганий стан здоров'я засудженої, колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене покарання за ч. 4 ст. 190 КК України та застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України.

Посилання засудженої про порушення її права на захист у зв'язку з не ознайомленням з матеріалами кримінальної справи є безпідставними та спростовуються розпискою останньої, у якій вона засвідчила повне ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (т. 3 а. с. 287).

Таким чином, за наведених обставин колегія суддів вважає, що право ОСОБА_6 на захист порушено не було.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2012 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України на підставі ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією всього належного їй майна.