розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6, представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_7, на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2012 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року.

Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років; за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 5 місяці, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної злочином: моральної шкоди 50000 грн.; матеріальної шкоди 6732 грн. 20 коп.,а всього 56732 грн. 20 коп.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до свого житлового будинку по АДРЕСА_1, достовірно знаючи про знаходження в ньому неповнолітньої ОСОБА_8. Скориставшись відсутністю в будинку сторонніх осіб, з метою зґвалтування неповнолітньої потерпілої, ОСОБА_6, застосовуючи фізичну силу почав обіймати ОСОБА_8, яка не бажаючи вступати в статевий зв'язок вчинила йому опір. У відповідь ОСОБА_6 наніс потерпілій не менше 55 ударів руками та ногами по різних частинах тіла і спричинивши їй прижиттєві тілесні ушкодження та подолавши опір зґвалтував ОСОБА_8, а після, здавивши руками шию потерпілої, умисно позбавив її життя.

Згідно висновку проведених по справі судово-медичних експертиз, смерть потерпілої ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 між 23 та 01 год. в результаті асфіксії від здавлення органів шиї.

З метою приховання слідів вчиненого злочину та трупу, ОСОБА_6 виніс тіло і речі потерпілої з будинку та заховав неподалік в ямі для сміття.

Виявивши на місці злочину гроші та дві золоті сережки потерпілої ОСОБА_8 на суму 529 грн. 07 коп. ОСОБА_6 викрав їх і розпорядився краденим на власний розсуд.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2012 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 70 КК України - скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким шляхом часткового складання покарань призначених вироком районного суду: за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 152 КК України на 11 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік 5 місяців позбавлення волі, ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушується питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінальної справи провадженням за відсутністю складу злочину у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначають, що матеріли справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження інкримінованого йому обвинувачення. Покладені в основу обвинувачення показання свідків не вірно оцінені судом і ці докази не спростовують доводів ОСОБА_6 про його непричетність до зґвалтування і вбивства неповнолітньої ОСОБА_8 Знайдені речі в кімнаті будинку засуджений мав намір повернути. Вказують на застосування недозволених методів слідства щодо ОСОБА_6

Захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 також посилаючись на невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, обґрунтовує доводи про непричетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи щодо нього провадженняму зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв, докази на яких ґрунтується вирок суду є недопустимими, статевий акт з потерпілою у нього відбувся за взаємною згодою.

В касаційній скарзі представника цивільного відповідача ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушується питання про скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 Касатор вважає, що задовольняючи частково заявлений у справі цивільний позов суд не врахував матеріальний стан засудженого, який не має самостійного заробітку. Також матеріли справи не містять доказів на підтвердження заявленої цивільним позивачем суми завданої злочином матеріальної шкоди.

Представник ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого ОСОБА_6 та кваліфікацію його дій, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що засудженому ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу на підтримку поданих ними касаційних скарг, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини засудженого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів відповідають встановленим фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні допустимими доказами і є належним чином обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що вина ОСОБА_6 підтверджується показаннями цілого ряду допитаних у судовому засіданні свідків, у тому числі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інші. Дані показання у своїй сукупності підтверджують ті обставини, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 23 години по 23 годину 55 хвилин був відсутній на дискотеці в будинку культури селища Ромодан та в приміщенні кафе "Діалог". Також зазначені показання свідків спростували доводи засудженого про отримання ним тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 під час святкування дня народження ОСОБА_8. Судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено обставин, які б вказували на бажання свідків обмовити засудженого, а тому не довіряти таким показанням у суду підстав не було.

Крім цього, вина ОСОБА_6 у скоєнні злочинів щодо ОСОБА_8 підтверджена висновком судово-медичної експертизи № 173 від 11 травня 2010 року, згідно якого, виявлені у засудженого тілесні ушкодження могли утворитися при боротьбі, більш характерні для утворення від дії нігтів. Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 20-786 від 22 жовтня 2011 року у піднігтьовому вмісті нігтьових пластин покійної ОСОБА_8 знайдено епітеліальні клітини, які належать ОСОБА_6 Також на підтвердження обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд обґрунтовано послався на дані, що містяться у висновках судово-імунологічній експертизі № 455 від 28 травня 2010 року, молекулярно-генетичних експертиз № 20-942 від 7 червня 2010 року, № 20-944 від 7 червня 2010 року. Зразки для проведення вищезазначених експертних досліджень відбиралися у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, в присутності понятих, про що свідчать підписи учасників в протоколах.

Дані докази повністю узгоджують з іншими матеріалами справи і в своїй сукупності підтверджують встановлені судом першої інстанції обставини скоєних ОСОБА_6 злочинів та характер і послідовність його злочинних дій. Розглянуті судом докази також повністю узгоджуються із визнавальними показаннями ОСОБА_6, які він давав на досудовому слідстві.

За таких обставин суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_6 за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 185 КК України. З даною кваліфікацією погодився і суд апеляційної інстанції, провівши по справі повне судове слідство та навівши у вироку суду докладні мотиви на спростування доводів захисту про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення.

Доводи касаційних скарг про застосування до ОСОБА_6 незаконних методів дізнання та слідства ретельно перевірялись судами, визнані безпідставними і мотивовано відхилені.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що доказ на який послався суд у вироку - "явка з повинною", відібрана органом слідства у ОСОБА_6, коли він був у статусі адмінзатриманого за скоєння ним адміністративного правопорушення. Матеріали справи свідчать, що метою затримання працівниками міліції ОСОБА_6 була перевірка його причетності до злочину вчиненого щодо неповнолітньої ОСОБА_8 Таке затримання тривало 3 доби протягом яких ОСОБА_6 написав "явку з повинною". Всі наступні слідчі дії проведені з ОСОБА_6 з участю захисника з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, правильно оцінені судом і сумніву в їх об'єктивності, законності не викликають.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що "явка з повинною" не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, а тому посилання судів першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях на цей доказ підлягає виключенню із вироків. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Захаркін проти України".

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_7 про те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років є м'яким, колегія суддів вважає не переконливими.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що суд першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК України призначаючи покарання за кожен із злочинів належним чином врахував особу засудженого, його молодий вік, стан здоров'я, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, однак поза увагою районного суду залишена тяжкість вчинених засудженим злочинів, два з яких є особливо тяжкими, поєднані зі смертю неповнолітньої дівчини, а один - злочин середньої тяжкості. Тому за вказаних обставин застосування, відповідно до ст. 70 КК України, принципу поглинання більш суворим покаранням менш суворого є неправильним та не справедливим.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував вироку районного суду в частині призначеного засудженому покарання і постановив свій вирок, застосувавши принцип часткового складання покарань та призначив ОСОБА_6 максимальний строк покарання у виді позбавлення волі на 15 років.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання або застосування положень ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Цивільний позов вирішено судом з урахуванням всіх обставин справи та відповідно до вимог закону, сума відшкодованої матеріальної шкоди підтверджується матеріалами справи, при визначенні розміру моральної шкоди, судом обґрунтовано взято до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої.

Передбачених законом підстав для зміни судових рішень в частині вирішення цивільного позову немає.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і в його інтересах захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Касаційні скарги представника цивільного відповідача ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Виключити із мотивувальних частин вироків Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2012 року та Апеляційного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року посилання, як на доказ вини засудженого - "явку з повинною", в решті судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.