розглянула у судовому засіданні 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і в їх інтересах захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого,

визнано винним та засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком з покаранням за вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року, визначено остаточне покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_7 50000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 23 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, з розподілом ролей, з метою вбивства ОСОБА_8 з мотивів помсти, озброївшись металевими трубами і кастетом, приїхали на автомобілі "Тойота-королла" державний номерний знак НОМЕР_1 до будинку по АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_8 Дочекавшись останнього, ОСОБА_2 завдав один удар металевою трубою в область голови, від чого ОСОБА_8 упав на землю і знепритомнів. Після цього ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільно продовжили завдавати множинні удари металевими трубами в область голови і тулуба ОСОБА_8, затягнули його на заднє сидіння автомобіля і поїхали в напрямку озера Сасик-Сіваш, що на території Сакського району АР Крим. Оскільки ОСОБА_8 продовжував подавати ознаки життя, вони зупинили автомобіль на вул. Ескадронній в м. Євпаторії, де ОСОБА_2, з метою доведення умислу на вбивство ОСОБА_8 до кінця, наніс потерпілому множинні удари металевим кастетом і трубою в область голови і тулубу, від чого ОСОБА_8 перестав подавати ознаки життя і приблизно о 24 годині помер в салоні вказаного автомобіля.

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повезли труп ОСОБА_8 до озера Сасик-Сіваш, де вони зняли з нього одяг, ОСОБА_1 залишився на вулиці слідкувати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_2, надівши водолазний костюм і прив'язавши камінь до трупа, залишив його під водою в озері на відстані близько 7 км від автодороги Сімферополь-Євпаторія.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя у момент їх спричинення, від яких останній помер.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року вказаний вирок залишено без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Зазначені судові рішення за касаційною скаргою прокурора були предметом розгляду в суді касаційної інстанції і ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2013 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано з підстав м'якості призначеного засудженим судом покарання, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи Апеляційний суд Автономної Республіки Крим 25 липня 2013 року постановив свій вирок, яким, вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання скасував і призначив покарання:

ОСОБА_1 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України 13 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року, остаточно визначено до відбуття покарання у виді 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України 13 років позбавлення волі.

В решті вирок суду залишений без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо нього у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, призначене покарання судом апеляційної інстанції занадто суворим, просить про його пом'якшення посилаючись на щире каяття та повне визнання своєї вини у скоєному злочині.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на аналогічні доводи про суворість призначеного підзахисному покарання, а також про часткове відшкодування потерпілій моральна шкода і меншу роль ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що також є пом'якшуючими обставинами, просить скасувати вирок апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, так як він повністю визнав свою вину у скоєному злочині та щиро розкаявся.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій і її думку про залишення вироку місцевого суду без зміни. Вказує, що судом не взята до уваги, при призначені покарання, протиправна поведінка самого потерпілого ОСОБА_8 по відношенню до засуджених.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підтримку доводів поданих касаційних скарг, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без змін, а поданих касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених та захисників задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом, та кваліфікації дій засуджених за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у касаційних скаргах не оскаржуються.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не врахував усіх обставин справи та особу засуджених і прийшов до помилкового висновку про необхідність призначення їм більш суворого покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляційних вимог прокурора, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість та наслідки вчиненого ними злочину, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, характер дій засуджених під час вбивства ОСОБА_8, а саме тривалість та кількість завданих йому ударів, прийняття ними мір щодо приховання слідів злочину. Також апеляційний суд врахував дані, що стосуються особи засуджених, які вину в повній марі не визнали, у вчиненому щиро не розкаялися, жодних мір по відшкодуванню заподіяної потерпілій шкоди до постановлення вироку не приймали, а тому, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про м'якість покарання призначеного засудженим місцевим судом. З даним висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Підстав для пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників стосовно того, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував усі пом'якшуючі вину обставини, колегія суддів вважає безпідставними. Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.