розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 березня 2013 року.

Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 2 лютого 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено до відбуття 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 345 КК України, вирок щодо якого в апеляційному порядку не переглядався і в касаційному порядку не оскаржується.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_2 близько 0 години 40 хвилин 8 серпня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в парку відпочинку смт. Теофіполь разом із ОСОБА_4, не реагуючи на зауваження та законні вимоги щодо неприпустимості порушення громадського порядку, інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями Теофіпольського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_10, який разом з старшим інспектором патрульної служби ОСОБА_18 забезпечував безпеку громадян та громадський порядок відповідно до Закону України "Про міліцію" (565-12) та розпорядження № 299 начальника Теофіпольського РВ УМВС від 7 серпня 2010року під час молодіжної дискотеки, нецензурною лайкою висловився на адресу ОСОБА_10, який перебував у форменому одязі, а також застосував до нього фізичне насильство.

ОСОБА_2, агресивно реагуючи на зауваження інспектора ОСОБА_10, уважаючи, що працівники міліції неналежно поставилися до виконання своїх службових обов'язків та безпідставно не припинили дії неповнолітнього ОСОБА_7, який нібито незаконно керував автомобілем у парку відпочинку та скоїв наїзд транспортним засобом на ОСОБА_2, умисно завдав ОСОБА_10 удар в обличчя, спричинивши йому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Від удару ОСОБА_10 впав на асфальтове покриття дороги та отримав легке тілесне ушкодження. Після цього ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 завдали удари руками та ногами ОСОБА_18, що намагався припинити їх протиправні дії, чим спричинили йому легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_3 також вибив із рук ОСОБА_10 мобільний телефон.

Протягом усього часу сутички між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілими - бійку намагався припинити ОСОБА_4, який з метою перешкодити затриманню відтягнув за руки ОСОБА_10 від ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 березня 2013 року вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що по справі відсутні докази вини його підзахисного в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_18

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення з наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі захисника порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Що стосується доводів скарги захисника про неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними у встановленому законом порядку доказами, які досліджувались судом. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним, показання потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_18, показання свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які узгоджуються між собою та в своїй сукупності підтверджують викладені у вироку обставини. Показання зазначених потерпілих і свідків підтверджуються даними, що містяться в письмових доказах у справі, а тому підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Вина ОСОБА_2 підтверджується також в своїй сукупності даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз № 151 та № 152 від 8 серпня 2010 року, висновку судово-токсикологічної експертизи № 1483 від 10 серпня 2010 року та інших доказах у справі, які покладені в основу обвинувального вироку та яким суди першої та апеляційної інстанції дали належну оцінку.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового та судового слідства, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше судимий, скоїв злочин протягом випробувального терміну, характеризується позитивно, обставину, що пом'якшує його покарання - неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_10 під час затримання ОСОБА_2, обставини, що обтяжують покарання: рецидив злочину та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого за умови призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, в тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_1, належним чином перевірено й спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. В тому числі по справі була проведена перевірка доводів засудженого ОСОБА_2, що неповнолітній ОСОБА_7 скоїв на нього наїзд автомобілем, що не знайшло свого підтвердження. За результатами проведеної перевірки постановою в.о. прокурора Теофіпольського району від 20 серпня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за відсутністю події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення, а вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 6 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.